Коли Вероніка почула про це, в її голові майнула думка: “Невже є жінки, які настільки себе не цінують? Адже кому потрібен той Олег у здоровому глузді?”.

Вероніка вже багато років жила в Італії і повертатися додому не планувала — події, що склалися, остаточно її від цього відмовили.

Своєму чоловікові вона давно вирішила більше не давати шансів. Олег для неї втратив будь-яку цінність, як партнер і як людина. Саме через його безвідповідальність і довелося їхати на заробітки. У свій час він узяв валютний кредит на квартиру для дітей, але не впорався з виплатами.

Олег заявив Вероніці, що їй варто їхати за кордон заробляти гроші, адже “все одно вдома сидить майже без діла”.

Вероніка мовчки вислухала чоловіка, але подумала: “Я поїду, але яке ти маєш право називатися чоловіком, якщо відправляєш мене, замість того, щоб самому взяти відповідальність?”.

На той час їй і Олегу було по 42 роки. Вероніка вирушила до Італії, швидко знайшла роботу й почала заробляти. Вона регулярно пересилала гроші додому, але помічала, що чоловік не вміє ними розпоряджатися.

Через чотири роки вона приїхала до України та ледь впізнала Олега. Занедбаний, неголений, сивий, із сутулою поставою — зовсім не схожий на чоловіків, яких вона бачила в Європі.

Повернувшись до Італії, Вероніка вирішила більше не висилати гроші. Олег образився, а вона остаточно зрозуміла, що він став для неї чужим.

Незабаром вона дізналася, що Олег почав часто бувати у сусідки Тані. Обурена, Вероніка подзвонила йому й сказала: “Якщо вже вирішив знайти когось іншого, то міг би вибрати когось кращого!”.

Олег запевняв її, що Таня лише допомагає йому по господарству, але Вероніка йому не вірила. Вона розповідала знайомим, що Олег просто найняв сусідку для роботи, але новини про нього продовжували її дивувати.

Невдовзі вона почула, що до Олега тепер ходить Світлана — мати трьох дітей від різних чоловіків, яка мала сумнівну репутацію. Це стало останньою краплею.

Вероніка зателефонувала Олегу й сказала, щоб він забирав свої речі та йшов із дому. У відповідь Олег нагадав, що хата належить їм обом. Тоді Вероніка вирішила передати будинок дітям, а щоб убезпечити його від Олега та Світлани, попросила матір переїхати туди.

Вона купила квитки й терміново повернулася в Україну. Олега вдома вже не було. З цікавості Вероніка вирішила піти до Світлани. Перед її очима постав доглянутий двір із новим будинком замість старої хати.

Коли вона зайшла всередину, побачила порядок і затишок. У цей момент увійшов Олег і холодно запитав, чого вона прийшла.

Вероніка відповіла, що приїхала оформити документи. Тут з’явилася й Світлана, яка теж змінилася: виглядала доглянуто й охайно. Олег також змінився — підтягнутий, із меншою сивиною в волоссі.

Та найбільше Вероніку вразило, коли діти Світлани називали Олега “тато”. Її це боляче зачепило: він залишив своїх рідних дітей, а чужих вирішив ростити?

Вона мовчки обернулася й пішла. Йдучи, думала: “Мені більше не потрібен той Олег”. Але гіркота залишалася — адже він відправив її на чужину, залишивши дітей, а тепер виховує чужих. І чи не відправить він колись і Світлану на ті ж заробітки?