Спочатку Богдана думала, що всі негаразди у їхній родині – це тимчасове. “Просто пережити, перечекати – і все налагодиться”, – переконувала вона себе. Коли Сергій, її чоловік, погодився вперше за довгий час піти на збори у школі, де навчався їхній син, Богдана відчула невелику радість. Вона вирішила, що це перший крок до того, щоб чоловік більше залучався до сімейних справ. Після зборів вона обережно запитала:

— Ну, як все пройшло?

— Чудово, – відповів Сергій коротко і пішов у свою кімнату.

Але скоро Богдана помітила зміни. Сергій став усе частіше затримуватися після роботи. Спершу жінка намагалася не звертати на це уваги. “Ну, ми вже 13 років разом, маю ж і я часом право піти з кумою в кафе”, – думала вона. Проте чутки почали доходити до неї від знайомих. Люди шепотілися, що її Сергій зачастив до школи, і не лише на збори.

Спершу Богдана думала, що це дрібниці. Вона помічала, що син приносить додому виключно високі оцінки, хоча вдома він зовсім не вчився. Ця невідповідність змушувала її задуматися. Але коли Сергій став повертатися додому майже під ранок, її підозри підтвердилися – щось було не так.

Одного вечора вона не витримала і прямо запитала:

— Сергію, ти мені скажеш, що відбувається?

Відповідь була як удар.

— Богдано, ти до курей і свиней. А до чого я – тобі не зрозуміти.

— А вона? — запитала жінка, вже здогадуючись про відповідь.

— А вона – до мене, — відрубав Сергій.

Від люті Богдана не стрималася:

— Тоді ти сам до свиней, – і пішла до іншої кімнати, грюкнувши дверима.

Наступного ранку Сергій зібрав свої речі і переїхав до тієї самої вчительки.

Богдана залишилася сама з двома дітьми. Спочатку вона плакала ночами, не знаючи, як їй жити далі. “Хто мене тепер захоче? Жінку з двома дітьми?” – питала вона себе. Але згодом вирішила діяти.

Вона взяла сина за руку, спакувала його речі й пішла до нової квартири Сергія та вчительки. Коли Богдана увійшла до їхнього дому, вчителька побіліла, ніби побачила привид. Вона, мабуть, очікувала скандалу. Але Богдана спокійно сказала:

— Знаєш, я теж хочу почати нове життя. З двома дітьми це важко. Тож нехай ваш син поживе з вами, а я з донькою залишуся сама.

Вона залишила речі хлопця прямо в коридорі й, проігнорувавши здивований вираз обличчя Сергія, розвернулася та пішла.

Спочатку вчителька мовчала. Але з кожним днем її дратувало все більше: постійні клопоти, прання, приготування їжі не лише для Сергія, а й для його сина. Їй це явно було “не до смаку”. Не пройшло і двох місяців, як вона потихеньку звільнилася зі школи і зникла, не сказавши ні слова.

Сергій повернувся до Богдани. У руках він тримав дві валізи й сина, який стояв поруч, винувато опустивши голову.

— Можна увійти? – запитав він, дивлячись на Богдану з-під лоба.

Жінка поглянула на них і тільки видихнула.

Так Богдана, завдяки хитрості та мудрості, повернула чоловіка в сім’ю, змусивши його зрозуміти, що справжня цінність – це не чужа ілюзія щастя, а ті, хто завжди поруч.