Зоряно, але це ж моя мама!

– Ага, то тільки зараз вона згадала, що твоя мама також? Чи ти забув, що вона зробила у 2012-му тоді? 

Отож, любі читачі, я сюди не просто так пишу. У мене серйозна проблема зі свекрухою та чоловіком. Все трапилося ще у 2010 році, коли ми тільки-тільки одружилися. Тоді мешкали на старенькій, орендованій квартирі. То був такий радянський будинок у віддаленому районі, я на роботу доїжджала через 2 маршрутки. 

У 2012 ми з Остапом нарешті назбирали потрібну суму та вирішили купити ділянку за містом, у Скнилові. Ну бо що я, що чоловік мріяли про власний будиночок. Звісно, грошей на це пішло море. Адже треба закупити різні будматеріали, найняти майстрів, контролювати весь процес, вибирати нові меблі. 

Мої батьки з радістю допомогли фінансово. А от пані Ольга, мама Остапа, взагалі нічого не дала. І ви не думайте, що вона якась бідна пенсіонерка чи не має грошей. Ольга Миронівна мала три магазини з одягом та взуттям. Зробила дуже дорогий ремонт у своїй квартирі, купила нову машину з салону, їздила закордон на відпочинок. 

– Діти, у мене нема стільки грошей вам на будинок! – почули докори, коли єдиний раз попросили у неї гроші в борг.

– Але мамо, це ж на наш будинок.

– Сину, ти вже дорослий та самостійний чоловік. Я тобі ні копійки не дам, ще потім подякуєш.І я б не ображалася на свекруху, якби не її дволикість. Для своєї молодшої доньки Аліни вона тоді ладна була зірочку з неба дістати. Аліна навчалася тільки у приватній гімназії, а потім поступила у Варшаву на навчання. Звісно, за гуртожиток не було і мови – свекруха орендувала для неї невеличку квартиру. Раз на тиждень стабільно пересилала їй гроші, аби Аліна мала що собі купити поїсти та вдітися. Ну, точніше, піти кудись у клуб нічний чи на інші дурні розваги

Наприкінці 2012 мій Остап був змушений поїхати у Німеччину на заробітки. На щастя, він там надовго не затримався, за 8 місяців вже повернувся. Він тоді важко працював – водій фури на нічних змінах та ще вантажник. Через таку роботу Остап досі має проблеми зі спиною та ходить на лікувальні масажі. 

І відтоді минуло вже 10 років, навіть більше. Ми добре обжилися в будиночку, народили діток, ведемо господарство. Зарплата чоловіка дозволяє мені не працювати. Але я роблю солодкі букети, ви точно бачили фото в Інтернеті. У нас росте багато квітів та полуниці, якраз почався ще сезон лохини та інших ягід. Тому таке хобі мені приносить гарні гроші. Можу купити собі нову сукню чи діткам одяг на літо або ж просто відкласти до чоловікової заначки. 

Тиждень тому до мене прийшов Остап:

– У мене до тебе серйозна розмова. 

– Що трапилося? Коханий, проблеми з роботою?

– Ні. Мама на днях телефонувала. Жалілася, що у квартирі їй геть кепсько і важко. Я подумав, може б ми її до себе на літо забрали? Тільки на 3 місяці, не більше. 

Я так глянула на Остапа, наче хотіла дірку пропалити. От згадала саме зараз про нас, уявляєте. Звісно, її Аліна живе у Польщі та додому навіть не приїздить на свята, не те, що просто так. Вже не згадаю, коли востаннє її бачила. 

Свекрусі взимку зробили операцію на серце. Лікарі казали, що все мине легко та швидко, що ніхто вмирати не збирається. Однак, пані Ольга з того зробила велику мелодраму, яку навіть у кіно не показують. Щодня капала Остапові на мізки, аби той приїхав до неї додому, привіз якісь ліки чи продукти. А зараз вирішила, що проведе всі літні канікули у нас. 

– То у 2012 вона нам ні копійки не дала, а тепер хоче тут жити? Ой, вибачте, відпочивати. Чого до своєї Алінки не поїде?

– Зоряно, будь ласка, не накручуй ситуацію. Мама просто попросила …

– Ми її колись теж просто попросили позичити гроші. А вона що? Як сказала? Що ми дорослі та самостійні. І прошу, вона теж не мала дитина, аби її няньчити. 

Мені дуже образливо, що чоловік зараз намагається захистити свою маму. Ну просто це не нормально! Коли ми потребували від неї помочі, то пані Ольга нам відмовила. При тому, що ми дійсно хотіли потім повернути їй всі гроші. 

Вона ні копійки не вклала у цей будинок. А зараз гадає, що я її примну з хлібом та сіллю. Чесно, от вона остання людина, яку я хочу бачити на порозі свого будинку. 

Остап поки ще не сказав матері наш вердикт, бо гадає, що вийде мене переконати. Але я свою думку не зміню. Як повпливати на чоловіка? 

Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Погоджуєтеся зі словами читачки? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.