Коли Галина Іванівна подзвонила і сказала, що приїде, я злякалась. Востаннє вона на нашому весіллі була, десять років тому. Відтоді не приїжджала. Лишень гроші передала нам на квартиру. А це неабиякий подарунок.

Саме тому я страшенно хотіла потішити її, здивувати смаколиками. Галина Іванівна чудова людина. На заробітки вона через нас поїхала. Адже їй довелося позичити гроші на весілля. Тому й поїхала відробляти борг, а тоді ще й вирішила на квартиру заробити. Не знаю, що б ми без неї робили, як би впорались, адже хоч і працюємо обидвоє, ледве кінці з кінцями зводимо.

Заробляла Галина Іванівна у Франції, там їй роботу подруга знайшла. Часом вона нам висилала тамтешні смаколики, такого у нас не знайти. Саме тому я так переймалась, що не зможу її здивувати. Ще й чоловік олії в вогонь підливав:

– Та вона після французьких сирів нашого борщу не їстиме!

Я просто сон втратила на нервах, все думала. що ж вигадати. Начиталася рецептів, а тоді вирішила зі знайомою, котра кухарем працює порадитись.

– Яку французьку страву вигадати? Може якусь запіканку цікаву чи качку?

– А знаєш, чим я свою маму дивувала, вона роки на заробітках була.

– Чим же?

– Голубцями!

– Як? Це ж зовсім не цікаво.

– Це тобі не цікаво. А вони там за нашою кухнею скучили. Готуй те, чого у Франції немає! Не прогадаєш, повір!

Я прийшла додому і згадала, як на весіллі свекруха казала, що дуже холодець полюбляє. Тож наварила я холодцю, наліпила вареників, зробила салат “Шуба”.

Коли Галина Іванівна побачила у вітальні накритий стіл – в її очах з’явилися сльози.

– Нарешті я вдома! Дякую тобі, доню! Мені цей холодець снився мало не щоночі!

Ще ніколи я не бачила, щоб хтось із таким апетитом їв. Потім ми сиділи та довго говорили. А тоді я відчула, що не хочу, аби свекруха знову кудись їхала.

– Залишайтеся з нами, діти зростають і вас не бачать! Побудьте вдома!

– А де ж ми гроші будемо брати?

– Впораємось!

Галина Іванівна залишилась. Разом ми вигадали, як заробляти. Вона робить чудові прикраси з бісеру, а я їх продаю. Зараз це дуже популярно. Подруги кепкують, що я унікум, бо дружу зі свекрухою. А я цим пишаюся. А що думаєте про нас ви?