Світлана вийшла заміж дуже рано, не зважаючи на те, що її батьки всіляко відмовляли від цього кроку. Вони намагалися переконати доньку не пов’язувати життя з Русланом, адже хлопець ще в юному віці мав проблеми з “оковитою”.

Та дівчина не дослухалася до порад батьків, бо була безтямно закохана в Руслана. Після весілля чоловік влаштувався на роботу, а Світлана залишилася вдома, очікуючи на народження їхньої дитини.

Вагітність була важкою, і Світлана майже весь час проводила в ліжку. Руслану доводилося готувати собі їжу самому, і це почало його дратувати.

– Чому ти навіть їсти не звариш? Ти ледача і гнила жінка! У всьому ти винна, навіть у тому, що мені не хочеться повертатися додому!

Світлана намагалася заспокоїти чоловіка, пояснюючи, що після народження дитини все зміниться, і вони житимуть, як раніше. Проте після народження доньки Руслан вирішив виїхати на заробітки.

За кілька тижнів Світлана дізналася, що разом із ним на заробітки поїхала їхня сусідка Марія. Коли Руслан повернувся додому, він був упевнений, що Світлана нічого не знає.

Однак жінка навіть не впустила його на поріг і сказала, що не хоче більше бачити його у своєму житті. Їхня донька Дарина виросла і вирушила до міста вступати до університету.

На вокзалі до Дарини підійшов чоловік, схожий на безхатька. Він представився її батьком і попросив грошей.

Дарина не вірила його словам, але гроші все ж дала. Повернувшись додому, вона розповіла все матері, додавши, що чоловік звинувачував Світлану в тому, що Дарина виросла без батька. Світлана вислухала доньку і пояснила, що той чоловік не знає, про що говорить.

Минуло кілька місяців, і коли настав час Дарині приїхати додому на канікули, вона так і не з’явилася. Стурбована Світлана вирушила до міста, аби перевірити, що сталося.

Коли вона зайшла до квартири, яку винаймала її донька, то була шокована тим, що побачила. На ліжку лежала Дарина, а поруч стояли порожні пляшки від алкоголю.

Світлана намагалася поговорити з донькою, але та лише щось нерозбірливо бурмотіла. Єдине, що вдалося зрозуміти матері, – це те, що Дарина звинувачувала її в тому, що колись вигнала батька.

Наступного разу, коли Світлана знову приїхала до квартири, там був якийсь хлопець. Він зізнався, що любить Дарину і хоче бути з нею. Жінка відповіла, що не проти їхніх стосунків, але попросила його допомогти Дарині позбутися згубної звички.

Хлопець пообіцяв, що зробить усе можливе, але нічого в нього не вийшло. Дарина потрапила в погану компанію і зовсім нікого не хотіла слухати.

Через деякий час трапилася трагедія, і Дарини не стало. Світлана важко переживала втрату і звинувачувала себе в тому, що сталося.

Якось до неї у село приїхав той самий хлопець, якого вона бачила в квартирі доньки. Він прийшов не сам, а з маленьким хлопчиком на руках.

– Це ваш онук, Павлик, – сказав він, простягаючи дитину Світлані.

Ось така історія про те, як гени й погані звички можуть передаватися з покоління в покоління. А ви погоджуєтеся з цією думкою?