Після того, що сталося цьогоріч на Водохреще, я більше священника в хату не запрошу. Не треба мені такого
Після того, що сталося цьогоріч на Водохреще, я більше священника в хату не запрошу. Не треба мені такого
Я вірю, що це допомагає вигнати з дому нечисту силу. Я навіть почуваюся краще після такого обряду. І ось цьогоріч я гарно поприбирала й накрила вдома стіл. Зазвичай пригощаю представників церкви.
І ось я саме сиділа вдома й чекала, раптом почула дзвіночки. Це означало, що піп вже йде. Я підійшла до дверей і випадково стала свідком ситуації, котра мене неабияк шокувала.
В сусідній квартирі живе баба Таня. Їй вже 80 років, дуже хвора й немічна. Син її помер два роки тому через те, що неабияк пиячив. Є ще онука, та вона живе в Києві і майже не спілкується зі старенькою. А все через те, що колись її покійний син вигнав дружину з дитиною на руках.
Я час від часу провідую сусідку, ношу їй гостинці. Адже добре знаю, що вона ледве кінці з кінцями зводить. Пенсія в Тетяни Михайлівни всього три з половиною тисячі на місяць. А в наші часи хіба ж то гроші?
І ось стою я і чую голос сусідки. Цієї миті я якраз відчинила двері.
– Посвятіть мені квартиру, будь ласка! Але я не зможу заплатити, всього сто гривень залишилось.
– То давайте хоч сто.
– А за що ж я хліба куплю?
– Ну, як не маєте грошей – нащо кличете? Чи думаєте це так просто ходити?
Це казав помічник священника. Але й той не встряг, а просто розвернувся й далі пішов. Вони збиралися вже до мене, але мене наче переклинило. Просто перед носом в них двері зачинила. Не треба мені такої святості. Коли всі розійшлися я взяла 200 гривень, котрі мала дати за освячення і віднесла сусідці.
– Тримайте, купите хоч масла собі до хліба. І повірте, не треба вам того благословення, воно в вас і так є!
Я щиро вірю, що не всі священнослужителі такі. Але пишу це, аби інші розуміли, що так не можна, не правильно це! А ви як гадаєте, мають священники гроші з усіх брати за освячення чи ні?