– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі їсть на здоров’я, але ж це ненормально, вибач.

Слухайте, я ніколи не думала, що найбільшою проблемою життя зі свекрухою для мене стануть яйця.

Справа в тому, що ми з чоловіком вже виростили своїх дітей: дочка недавно вийшла заміж і оселилася у квартирі, яку їй віддала Наталя Іванівна, моя свекруха. Син живе за кордоном, у нього теж уже своя сім’я.

Ми знали, що свекрусі важко жити самій, тим більше у її віці, 80 років — це не жарти. Тому, коли вона запропонувала віддати свою квартиру дочці, а сама переїхати до нас, ми з Валерою погодилися без вагань.

Свекруха — людина тиха, мирна, навіть мудра. Але ж оці яйця!

Ось уже майже рік щоранку о п’ятій годині Наталя Іванівна піднімається, йде на кухню, варить собі рівно п’ять яєць і їсть їх, дивлячись свої улюблені серіали на планшеті.

Я виходжу на кухню о шостій, щоб зробити собі каву і розпочати свій день, але кухні, як правило, вже “немає”.

Там панує Наталя Іванівна, зі своїми тарілочками, чашкою чаю, шкаралупками і, звичайно ж, серіалом.

— Добрий ранок, Оленочко, — вітається вона, коли я заходжу.

— Доброго ранку, Наталю Іванівно, — відповідаю я, намагаючись говорити лагідно.

І отут починається найцікавіше. Вона не просто їсть яйця. Вона коментує свої серіали.

— Ой, ну як можна бути такою недалекою, га? Що ти за ним бігаєш, він же тебе не любить! — вигукує вона в екран. — А ти диви, Олено, як оця молодиця хитро зробила. Думаєш, і в житті так буває?

Я жую свої нерви. Я не можу ні каву нормально зробити, ні посидіти з власними думками.

Бо кухню окупувала свекруха з п’ятьма яйцями та своїм серіалом.

Я чесно намагалася говорити про це з Валерою.

— Валеро, ну це вже якесь божевілля! П’ять яєць, щодня! Ти розумієш, що ми вже почали купувати яйця ящиками? Мені здається, кури на нас дивляться, як на ворогів!

— Оленко, мамі так подобається. Їй 80 років, нехай їсть, що хоче, — відповідає він, навіть не відриваючи очей від телевізора.

Але найбільший колапс стався три дні тому. Я, втомлена цими ранковими ритуалами, вирішила прокинутися раніше. Хотіла встигнути на кухню до свекрухи, зробити собі каву і трохи побути наодинці.

Але коли я ввімкнула світло, побачила таку картину: Наталя Іванівна вже сидить за столом, доїдаючи своє останнє яйце.

— Мам, а чого ви сьогодні так рано? — не витримала я.

—Ой, доцю, ти знаєш, я подумала, що якщо я раніше з’їм свої яйця, то не заважатиму тобі.

І тут мене прошило думкою: вона справді переймається тим, щоб не створювати мені незручностей. От щиро.

Того вечора я підійшла до Валери й тихо сказала:

— Знаєш, хай їсть свої яйця. П’ять, десять, двадцять. Аби вона була щаслива і здорова. Чесно.

Зараз я дивлюся на це трохи інакше. Так, яйця — це її примха. Але, знаєте, в 80 років люди мають право на свої примхи.

І якщо ці п’ять яєць роблять день мами мого чоловіка трішки кращим, то, мабуть, це того варте.

Автор – Олена М.

Джерело