Ігор повертався з роботи, і вже було темно, коли він вийшов з автобуса. Він свідомо тягнув час: пройшов повз свій будинок, зайшов у магазин, довго крутився біля ринку, аби тільки не йти додому.

Щось було в ньому, щось незрозуміле і важке, що тягло його у глибину роздумів. Ігор відчував, що його життя не зовсім таке, яким він його хотів би бачити. І як би він не намагався, йому не вдавалося полюбити Олену, свою дружину.

З Оленою Ігор прожив вже 23 роки. Вони мали двох дітей: син виріс, пішов вчитися в інше місто, а донька, Катерина збиралася заміж.

Її весілля було вже на носі. Ігор дуже любив своїх дітей, саме заради них він і залишився з дружиною, бо хотів, щоб діти росли у повній родині. Та й якщо чесно, то інакше, мабуть, йому не дозволила б совість.

Ігор не любив Олену, і вона знала про це. Вони одружилися з її ініціативи. Олена переїхала до нього, а потім сказала, що він має з нею розписатися, бо що вона батькам скаже, що просто так пожили, і все?

Тому, з почуття обов’язку, Ігор зробив пропозицію Олені, сподіваючись, що щастя до них прийде, але цього не сталося.

Олена стала турботливою дружиною, але з відсутністю справжніх почуттів з боку Ігоря це лише перетворилося на рутину. Спочатку це була просто звичка, потім обов’язок, і, зрештою, вони стали двома чужими людьми, які живуть під одним дахом.

Як тільки Катя, їхня донька, виросла і оголосила, що виходить заміж, Ігор зрозумів, що все – цей етап їхнього життя завершено. Він виконав свій обов’язок перед сім’єю, виростив дітей, ось-ось віддасть доньку в інше життя, а тепер настав час і про себе подумати.

В день весілля Ігор сидів за столом невеселий. Дружина була поруч, але йому не хотілося навіть дивитися їй у очі, бо він знав, що після весілля скаже їй, що між ними все закінчено і він іде з родини.

Звісно, він випив на святі, хоча завжди тримався осторонь від оковитої. Він прийняв рішення, що нарешті розлучиться з Оленою, і зробить пропозицію Валерії, яку покохав усім серцем.

Вони познайомилися ще 5 років тому, і коли Валерія дізналася, що він одружений, то хотіла від нього піти, але він пообіцяв, що піде з сім’ї, проте далі обіцянок справа не дійшла.

На наступний день після доньчиного весілля Ігор поїхав до Валерії, але її вдома не було. Він набрав її по телефону, та номер не відповідав. Ігор сів на лавочку і вирішив, що зачекає кохану на вулиці, а заодно у нього був час, щоб підібрати потрібні для освідчення слова.

Через кілька годин Валерія з’явилася, йшла вона поруч з чоловіком, з яким виглядала дуже щасливою. На пальці у неї була обручка.

Ігор не міг повірити, що вона так швидко вийшла заміж і знайшла йому заміну, адже він її залишив всього на кілька місяців, бо мав клопоти у підготовці до весілля, та й йому треба було час, щоб розібратися в собі.

Валерія побачила його, але йшла далі, не зупиняючись. Ігор відчув себе непотрібним, він зрозумів, що той чоловік, який зараз з нею поряд, просто зміг відразу її оцінити, і не захотів втрачати.

Те, що сталося з Валерією, було очевидно – вона знайшла того, хто міг їй дати те, чого потребує кожна жінка. Вона була щаслива, а він… Він залишався в тому самому місці, де все почалося. У шлюбі з Оленою, в житті, яке він зробив для себе через обов’язок, але не через любов.

Всі ці роки він просто намагався зрозуміти, де його справжнє місце в цьому світі. Але на цій лавці, серед міського шуму, він вперше за багато років відчув себе абсолютно самотнім, а своє життя – змарнованим.

Ігор сидів на лавці ще довго, розмірковуючи над тим, що ж сталося з ним. Він знав, що повернення назад не буде, і навіть не мав сил йти додому.

А яка ваша думка, залишатися в шлюбі заради дітей – це правильно? Чи варто таки дослухатися до своїх почуттів?

Джерело