– Я не приїду в село, не чекайте мене, – заявив мені молодший син по телефону.

– Синку, але ж це ж різдвяні свята, час, коли родина збирається разом, – кажу.

– У тебе є з ким святкувати, маєш Костю, невістку, троє онуків, а я поїду з друзями в гори на лижі, – сказав, як відрізав, Максим.

Я знаю, чому син так зробив, і мені як мамі дуже прикро. Я ж з Греції приїхала заради того, щоб з дітьми побути, а вони, поки мене не було, тут пересварилися між собою. А все через гроші.

Молодший син, Максим, ображається, що я допомагаю лише старшому сину, а старший вважає, що так і має бути, бо допомагаю я не йому, а собі, виходить.

Поїхала я на заробітки ще 10 років тому. Це після невдалих двох шлюбів, і повного безгрошів’я я надумала так кардинально життя змінити. І знову ж таки, не для себе, а для дітей я старалася.

Мій перший чоловік, батько моїх синів, зовсім не вмів заробляти гроші, жили ми бідно, але він не бачив у цьому проблеми, бо казав, що всі так живуть.

Коли я не витримала, і подала на розлучення, він замість того, щоб пробувати щось змінити, погодився розійтися. Так я залишилася одна з двома дітьми на руках.

Через кілька років я вийшла заміж вдруге, але і цей мій шлюб не приніс мені щастя. Чоловік непогано заробляв, на відміну від першого, але от зі мною своїми грошима він ділився неохоче. Я вже мовчу про дітей, яким він взагалі нічого не купував.

Тому, як тільки мій молодший син школу закінчив, я розлучилася і з другим чоловіком, і поїхала на заробітки в Грецію. Йому я пояснила, що у мене є діти, і мені про них треба дбати насамперед, і він з розумінням поставився до мого рішення.

Через три роки після того, як я поїхала, мій старший син Костянтин надумав одружуватися, і сказав, що хоче вдома. Я навіть зраділа такому його рішенню, бо ж господар буде вдома.

Стала я висилати всі зароблені гроші сину, а він почав реконструкцію нашого будинку – на даний час дім уже і не впізнати. Я коли повернуся, то буду жити разом з старшим сином, тому він і вважає, що робить все не для себе, а для мене.

Костя зараз має троє дітей, тому я продовжую все йому віддавати. За ці гроші він ще дещо добудовує, а якусь частину витрачає на прожиття, адже він сам зараз не працює, а трьох дітей за щось годувати треба.

У молодшого сина, Максима, протилежна ситуація. Він живе і працює в місті, неодружений, сам на себе заробляє, от тільки житла свого у нього немає, тому син орендує квартиру.

Я розумію, що з часом доведеться йому квартиру купити, але поки він не має сім’ї, то з цієї справою можна і зачекати.

Та виявляється, поки я працюю в Греції, сини вже тут встигли почубитися з приводу того – чому мама все дає старшому, а молодший лишається осторонь моєї допомоги.

У мене є зараз відкладена певна сума, і молодший син вважає, що я йому за ці гроші маю купити хоча б однокімнатну квартиру.

А старший син проти, він вважає, що і сам від мене ще толком нічого не отримав, адже всі гроші він вклав у будинок, який за документами ще досі належить мені.

– Ти зараз йому квартиру купиш, а він потім захоче ще й будинок ділити, – каже старший син про молодшого.

А молодший стоїть на своєму – йому потрібна квартира. І як би я не старалася примирити дітей, у мене нічого не виходить. Доведеться таки приймати рішення, поки між ними не виникла серйозна неприязнь. Але як тут правильно вчинити – я не знаю.

Купити молодшому квартиру – старший син образиться. А не купити – молодший не захоче зі мною спілкуватися, як він уже це демонструє.

Виходить так, що не було грошей – не було проблем. А зараз я просто не знаю, що робити.