Ой, людоньки добрі, слухайте, що в мене сталося! Бо то таке, що й не вигадати! Сідайте, беріть чайок чи кавусю, бо зараз я вам розкажу про свої пригоди з невісточкою.

От мій синок, Андрійко, поїхав до Чехії гроші заробляти. Ну, думаю, молодець, хай працює, хай родину забезпечує. А невісточка моя, Оленка, тут лишилася. І що ви думаєте? Живе, як королева! У Буковель їздить, на лижах катається, новий айфон собі купила — ще й з трьома камерами, уявляєте? В салони краси ходить частіше, ніж я до магазину за хлібом. А вдома? Та ні ремонту, ні пральної машини нормальної! Тільки й чую: “Мамо, у нас труба тече”, “Мамо, у нас розетка не працює”. А сама — манікюр черговий робить!

Ну добре, думаю, хай. Молоді вони, може, не розуміють ще, що й до чого. Та це ще квіточки були! Бо ось недавно в мене було свято — 55 років. Ну, ювілей же! Готувалася я до цього дня, як до весілля. Столи накривала, родичів запрошувала. Думаю: “Оленка ж моя невісточка щось особливе подарує! Ну як не як — свекруха ж я їй!”

І ось настав той день. Усі зібралися, сидимо за столом. Родичі мені подарунки дарують: хто серветки вишиті, хто набір каструль гарний. Аж тут Оленка встає. Ну, думаю: “Ось зараз буде щось шикарне!” Вона така урочиста вся каже: “Мамо, я вам приготувала особливий подарунок!” І дістає… УВАГА! Пакетик з аптеки! Я вже трохи зблідла, але думаю: “Може, там щось дороге? Ну знаєте, якісь вітаміни чи крем від зморшок”. А вона мені простягає… коробку з пігулками для тиску!

Я мало не впала зі стільця! Родичі дивляться на мене і на неї. А вона ще й додає: “Мамо, я ж піклуюся про ваше здоров’я!” Здається, навіть мій кіт під столом від сміху задихнувся. А я? Я стою з тією коробкою в руках і не знаю, чи плакати, чи сміятися.

Ну що ж, думаю, це моя карма. Жити з такою артисткою під одним дахом — то ще той фарс! Але нічого. Я жінка терпляча. Тільки от тепер кожного разу, коли бачу її з новою зачіскою чи манікюром, думаю: “А може б ти мені ще й валідол подарувала? Бо з тобою без нього ніяк!”