Тато постійно пив і влаштовував скандали. Мама ніколи нас не захищала, а часом могла з ним разом хильнути. Я мріяла, що закінчу школу, втечу і більше ніколи не повернусь. Так і зробила. Навіть на свята не приїжджала, бачити їх не хотіла. Вони страшенно образились і квартиру на молодшу сестру Катю переписали. 

Та мені й не треба було тієї нерухомості, головне, щоб їх не бачити. Сама вивчилась на швачку. Почала працювати в ательє. Згодом зустріла Михайла, ми одружились і вже разом поїхали на заробітки, щоб на квартиру назбирати.

Повернувшись, придбали житло. Згодом з’явилися діти, син Назар та донька Олеся. Намагалася все зробити, аби в них гарне дитинство було. Таке, про яке я колись мріяла. Тепер діти вже дорослі, навчаються в інституті. 

І ось, коли минуло тридцять років –  мені раптом зателефонувала татова сестра.

– Твій тато хворий. З ліжка не встає. Ти маєш приїхати його доглядати.

– А мама де?

– Мама теж хвора. Їй важко?

– А Катя?

– Катя поїхала. Залишила чоловіка і вийшла заміж за німця.

– То нехай гроші дасть на доглядальницю. Квартиру ж на неї переписали.

– Не хоче, каже, що їй самій грошей бракує.

– Ну, звичайно. Це схоже на Катю. Але мені байдуже. Нехай віддають квартиру комусь іншому, хто погодиться їм за це допомагати.

– Та як ти так можеш? Це ж твої батьки!

– Мені байдуже.

Я кинула трубку. Сама не знаю, коли я стала такою жорстокою. Але, правду кажучи, мені досі боліло, що таке важке дитинство мала. Не можу пробачити. Можливо, я не права? Як ви думаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

“Поділіться своїм настроєм після прочитання! Яке емодзі найбільше відповідає вашим почуттям зараз?” ❤️, 😠, 😢, 😄 — виберіть те, що резонує з вами!