Жахлива новина про його смерть стала черговим дзвінком, який волонтерка Катерина Мокренко описала як один із найбільших страхів – повідомлення про втрату близької людини на війні, – пише vsn.ua

«Найжахливіші моменти, яких я віднедавна дуже боюся, це дзвінки від близьких мені людей, рідні яких сьогодні воюють… Дзвінки, коли чую страшне слово «загинув». Сьогодні черговий такий дзвінок… і чергове «більше немає», – пише Катерина.

Андрій Симчук, Герой, тепер залишиться в пам’яті молодим, усміхненим і відданим своїй справі. Таким його запам’ятають рідні й близькі. Дружина, яка більше ніколи не почує від нього слова «кохаю», матуся та сестра не отримають його обіймів. Маленька донечка та синочок будуть пам’ятати тата лише через фотографії та розповіді мами, бо вони ще надто малі, щоб усвідомити, що сталося.

«Андрій тепер назавжди залишиться молодим, красивим, усміхненим… Залишиться в памʼяті, але ніколи більш не ступить на рідний поріг…» – зазначає волонтерка.

Щодня війна приносить біль родинам та додає нові серця до списку тих, хто пішов занадто рано. Андрій Симчук назавжди в строю, як частина Небесного Легіону, і залишиться Героєм для тих, хто його любив.

«Просимо молитви за рідних Андрія. У Героя залишилася кохана дружина, донечка (11 місяців), синочок (2 роки), матуся та сестричка. Їх біль сьогодні неможливо осягнути, але розділити можливо. Потрібно просто бути поруч», – звертається волонтерка до всіх небайдужих.