Шеф Головного військового штабу Української Повстанської Армії Олекса Гасин «Лицар» (18 липня 1907 – 31 січня 1949 рр.).

Його вірна дружина Ольга  — зв’язкова УПА «Леся» (19 вересня 1913 – 27 липня 1979 рр.) молода, приваблива, вмілий конспіратор, мати трьох дітей…

Органи МҐБ вели масштабну операцію «Омут», що ставила за мету виявлення Крайового проводу ОУН і командування УПА. З 15 грудня 1948 р. до березня 1949 р. було ліквідовано 15 зв’язкових і утримувачів бункерів зв’язку Центрального Проводу ОУН.

Після довгої розлуки — короткий світлий вечір в історії сім’ї Гасинів було Різдво. І знову — розлука…невідомість…

ВІН підготував для НЕЇ записку-грипс,…але передати її не було змоги…

У січні 1949-го ліквідовано й лінію зв’язку між Центральним Проводом і «Лицарем».

ЇЇ – його дружину Ольгу, вистежили й затримали 25 січня 1949 року. Він не знав…

Під час оперативно – розшукових заходів чекісти вийшли на доньку священика села Конюхів Б., яка мешкала у Львові на вул. Богуславській, 14. Вона змушена була зізнатися, що переховує дітей «Лицаря», який намагається їх відвідувати.

31 січня близько 19:00 в під’їзд будинку ввійшов чоловік у тілогрійці. Це був Він. До квартири він не заходив — почув голоси чужих людей…

На виході «Лицаря» впізнали співробітники зовнішнього спостереження 5-го відділу УМДБ і попрямували за ним вулицею Богуславською до вулиці Коперника. Коли старший лейтенант С. намагався обігнати Гасина, щоб придивитися до обличчя, «Лицар» (один з найкращих конспіраторів підпілля, за визнанням самих чекістів) вихопив револьвер, зробив два постріли (не влучивши в переслідувача) і кинувся бігти в напрямку Головпошти.

Гасин уже вскочив на приступку трамвая, однак міліціонер, що стояв у салоні, відіпхнув його.

Наближалася погоня, Гасин устиг поранити переслідувача…, остання куля для себе…

У загиблого знайшли записку («грипс») на клаптику цигаркового паперу. У ній Олекса Гасин пише дружині, що дуже стурбований небезпекою її викриття. «Кохана, — писав «Лицар», — будемо разом і тоді стільки будемо думати про нашу дальшу долю…»… Але … побачити свого, вже мертвого чоловіка, Олі судилося тільки під час процедури офіційного упізнання тіла.

Наступного року Ольгу Гасин буде засуджено на 10 років ув’язнення. Діти: Олег виховувався під зміненим прізвищем у родині Боднарів. До четвертого класу його вчили вдома і навіть не випускали на вулицю – лиш би не проговорився, хто він. Але й такі умови стали для нього покращенням – до того були вічні переховування, переїзди та жахливі злидні. Донька господині дому згадує як Олега у восьмирічному віці привели до них, то на нього страшно було дивитися – худий, втомлений та дуже серйозний, він поводився, немовби йому було років на десять більше.

Менше пощастило донькам Гасина Оксані та Дарині. Вони потрапили у дитбудинок. До всіх жахів переповнених післявоєнних дитячих закладів додався ще й спеціальний режим утримання, який межував із тюремним, – безперервний нагляд, ізоляція від інших дітей, заборона прогулянок.