Народний депутат Микола Княжицький вважає, що висловлювання про те, що для миру достатньо просто «віддати Донбас», поміняти форму працівників ТЦК та терміново провести вибори, є проявом популізму. За його словами, подібні ідеї можуть свідчити про безвідповідальність влади або ж про її бажання принизити супротивника. Він зауважує, що нинішня влада потрапляє у пастку низької ефективності, але при цьому загроза з боку російського керівництва є катастрофічно високою.

Необхідно зберігати критичний підхід до заяв про «негайні переговори», готовність до «гарантій безпеки» та заклики до завершення війни. Важливо пам’ятати, що зустрічі, які проходили в Абу-Дабі, насправді не були формальними переговорами. Вони були скоріше консультаціями, на яких Росія представляла свої військові інтереси, що свідчить про відсутність реальних альтернатив політичному вирішенню.

Територіальні питання у контексті війни є вторинними. Гіпотетичне повернення України до кордонів 1991 року не гарантує припинення насильства. Головним фактором повинні стати зобов’язання щодо безпеки, які унеможливлять відновлення конфлікту. Серед таких заходів можуть бути: вступ України до НАТО, розміщення військових контингентів на території країни, зміцнення оборонних ліній та розвиток ракетних потенціалів для адекватних відповідей на будь-які загрози.

Членство в Європейському Союзі не є достатнім для гарантій безпеки, оскільки не створює прямих загроз для Росії. У той же час, ідея формування європейської армії на основі українських сил може стати дієвим методом стримування агресії.

Заяви про «повну готовність» до гарантій безпеки переважно є частиною інформаційної контекстуалізації. Відсутність термінових деталей пояснюється лише повідомленнями західних ЗМІ, які обговорюють міфічні аспекти статті 5 НАТО. Ця стаття не містить чіткого зобов’язання конкретної країни щодо військової відповіді, що залишає місце для інтерпретацій.

Наразі закінчення війни залежить від рішень однієї особи — російського лідера, який продовжує жити у світі власних ілюзій, вірячи у підтримку місцевого населення та в те, що його війська «дбають» про мирних жителів. Оточення Владіміра Путіна зазвичай не викриває те, що суперечить його уявленням, починаючи з публічних заяв чиновників і закінчуючи військовими командуваннями.

Отже, політичні та економічні стимули для зупинення війни відсутні. Інформаційний простір навколо Путіна підкреслює успішність дій та укріплює його уявлення про реальність. Це свідчить про те, що конфлікт продовжиться доти, поки Росія має ресурси для його підтримки — і вирішення цього питання більше залежить від дій на полі бою, а не від дипломатичних зустрічей.