Стрітення Господнє — одне з найдавніших свят у православ’ї, що у 2026 році припаде на 2 лютого. За церковною традицією це свято несе в собі значно більше, ніж просто релігійні обряди.

Цей день є символом переплетення християнських вірувань та язичницьких уявлень, які відображають страх перед стихіями й одночасно надію на світло. Люди вірили, що Стрітення — це момент, коли світ перебуває між темрявою і теплом.

Головним символом свята є свічка, яка під час богослужіння освячується. У цей момент вона вважається ознакою Божого світла, котре проганяє страх і внутрішні сумніви. У народній традиції свічка отримала статус оберега, тому стрітенські свічки, відомі як громничні, вважалися потужним захистом від негод та злих сил.

Їх зберігали як дорогоцінність, декоруючи стрічками та травами, та використовували тільки в екстрених випадках — під час бурі, хвороби або в молитвах. Освячена свічка була не просто предметом, а символом надії та духовного захисту.

Під час святкового богослужіння священнослужитель читає молитви для освячення свічок, що стає знаком Божої благодаті. Важливими є не лише молитви, але й внутрішнє відчуття: спокій, зосередженість і повага до традицій.

Громничну свічку рекомендували зберігати в прохолодному, сухому місці, охоче й з повагою, тому що вона служила підтримкою у важкі часи.

Але не менш важливою є і друга частина цього свята — вода. Стрітенська вода мала величезне значення і вважалася такою ж цінною, як і хрещенська. Її не лише брали з храму, а й збирали з бурульок, які починали танути. Цю воду вважали дуже чистою і цілющою.

Вона використовувалася для лікування і захисту, благословення воїнів і мандрівників, а також був символом захисту худоби на початку пасільного сезону. Для наших предків це була універсальна магічна сила, що оберігала від всього злого протягом року.

Стрітення в Україні завжди сприймалося як свято на перетині двох світів. Його ще називали Громницями або Зимобором. 2 лютого уявлялося днем, коли зима і весна зустрічаються в символічній битві — погода цього дня віщувала, хто переможе.

Церква вдало адаптувала це стародавнє свято, наділивши його християнським змістом. Так, свято стало моментом зустрічі людства зі Спасителем, що стало симбіозом релігійних та народних традицій.

Протягом Стрітення існувалисвої забобони. В цей день вважалося важливим не пропускати богослужіння та йти з храму без освяченої свічки. Люди уникали тяжкої фізичної праці і далеких мандрівок, вважаючи погану погоду прикметою невдалого шляху. Також заборонялося сваритися або піднімати негатив — адже Стрітення символізує світло й позитив.

Прикмети свята також мали своє значення. Наприклад, ясне зоряне небо у ніч на Стрітення обіцяло рясний врожай, а спокійна погода була знаком доброго року для бджіл. Існувала навіть поширена приказка: “Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі — жди ще стужі.” Вона мала на увазі, що навіть якщо тепло настало рано, зима ще не прокинулася остаточно.

Так, Стрітення Господнє залишається святом, яке нагадує про циклічну природу років та вічні цінності, що поєднують стародавні традиції з сучасною духовністю.