Ексклюзив

Минуло понад три роки після звільнення Ірпеня. Місто відбудовується, з’являються нові будинки, ремонтуються дороги, відкриваються заклади. Але для мешканців будинків на вулиці Северинівській війна досі не закінчилася. Їхні домівки були зруйновані під час бойових дій у 2022 році. Згодом будинки демонтували – через аварійний стан і пошкоджені комунікації. Відтоді люди живуть без житла, без чітких рішень і без розуміння, коли зможуть повернутися додому.

«Київщина 24/7» поспілкувалася з мешканцями будинку, які жили на Северинівській, а також отримала офіційну відповідь від Київської обласної військової адміністрації та Ірпінської міської ради, щоб з’ясувати: чому за наявності документів відбудова так і не почалася.

«Ми живемо в очікуванні, а не в домівках»

Галина Остапчук – одна з мешканок зруйнованих будинків на вулиці Северинівській в Ірпені. Вона говорить просто, але болісно: цифри, проєкти та кошториси не розкажуть про тих, хто залишився без дому. Для неї та її сусідів четвертий рік життя триває в стані постійного очікування.

«Я хочу, щоб громадськість і влада побачили за цифрами, проєктами і паперами живих людей. Не «об’єкти» і не «квадратні метри», а сім’ї, які втратили дім і вже третій рік живуть у підвішеному стані», – говорить вона.

Для Галини і її родини будинок – це не просто житло. Це історія життя, спогади, сімейні традиції, коріння, які не можна виміряти квадратними метрами. Вона пояснює, що їхнє бажання просте: повернути своє житло, а не отримати «розкіш» чи покращені умови.

«Ми не просимо більше, ніж мали. Ми просимо лише одне – повернути нам дім. Місце, де минуло наше життя, де росли наші діти, де наші батьки зустрічали старість, де кожен кут був наповнений спогадами. Для нас це не просто будинок – це коріння, це пам’ять, це відчуття, що ти вдома», – підкреслює вона.

Однак родина Галини повністю залежить від рішень влади. Самостійно відбудувати багатоповерхівки мешканці не можуть – їм залишається лише чекати. І чекати вони змушені вже роками.

«Моя мама – інвалід другої групи, після інсульту й онкозахворювання. Вона зараз за кордоном, бо мені просто немає куди її забрати. Вона щовечора плаче і питає, коли зможе повернутися додому. А я не маю відповіді. І таких історій у нас десятки. Ми живемо не життям, а очікуванням. Очікуванням справедливості», – розповідає жінка.

Галина наполягає: відновлення – це не сертифікати, не звіти та не документи. Справжнє відновлення – це повернення людей у свої домівки, можливість замкнути двері на свій ключ і відчувати, що життя триває.

«Ми віримо і дуже чекаємо. Бо дім – це все, що у нас залишилося в серці. І ми хочемо знову відкрити двері свого дому, а не лише спогади про нього», – завершує вона.

Формально квартира вціліла, але жити було неможливо

Олена Гальченко – ще одна мешканка зруйнованих будинків на Северинівській. Її квартира формально вціліла після руйнування, але на практиці жити там було неможливо.

«Моє житло вціліло, але так як воно на верхніх поверхах, до них був доволі важкий доступ. Комунікації постраждали і вигоріли, тому проживати там немали змоги», – пояснює жінка.

Після перевірки архітектора стало зрозуміло: будинок аварійний, і його знесли. Зараз родина Олени орендує житло неподалік від школи, де вона працює, а її дитина навчається. Проте тимчасове житло виявилося довготривалим: що мало тривати кілька місяців, затягнулося вже на четвертий рік.

«Влада постійно пише, що житло відбудує, але це вже триває четвертий рік, а житло досі не відбудовується і навіть ніяких проявів щодо цього немає», – каже вона.

Жінка наголошує, що державні пропозиції у вигляді житлових сертифікатів не вирішують реальної проблеми. У їхній двокімнатній квартирі проживали дві сім’ї з двома дітьми, а сертифікат дозволяє купити лише маленьку однокімнатну квартиру без ремонту.

«Розуміючи обстановку в країні, ми б хотіли просто рівноцінного житла в Ірпені», – додає Олена.

Для Олени та її родини питання відбудови – це не абстрактна бюрократія, а повсякденне життя: можливість повернутися у власний дім, відновити звичний побут і дати дітям стабільність, яку вони втратили через війну.

«Тимчасове житло» на роки

Олена Ветцько після руйнування будинків на Северинівській з серпня 2022 року живе у модульному містечку «Дубки» в Ірпені. Те, що спочатку планувалося як короткострокове тимчасове житло на кілька місяців, стало постійним побутом для неї та інших мешканців.

«Ми живемо тут уже більше трьох років. Це життя на паузі», – каже жінка.

Модулі створені для тимчасового перебування, проте тіснота, спільні зони та проблеми з температурним режимом роблять повсякденне життя складним і виснажливим.

Інформація про подальшу долю будинків надходить дозовано і постійно змінюється. Спочатку мешканців запевняли у швидкій реконструкції, потім – у необхідності повного демонтажу та будівництва нового об’єкта.

Зараз будинки вже демонтовані, але чіткого графіка будівництва та термінів отримання ключів досі немає.

«Ми перебуваємо у стані постійного очікування чергової комісії чи рішення міської ради», – додає Олена.

Така невизначеність позначається на всіх аспектах життя: плани на майбутнє відсутні, а звичайні щоденні справи ускладнені через обмежені умови модулів.

Щодо державної програми компенсацій у вигляді житлових сертифікатів Олена каже, що це корисний механізм, але він не покриває реальні потреби мешканців. Для багатьох людей, особливо літніх, коштів за сертифікатом не вистачає, щоб придбати нове житло.

«Ціни на матеріали та роботи зросли, а компенсація часто не покриває витрати на будівництво з нуля», – пояснює вона.

Найбільше Олена та її сусіди очікують прозорості та конкретики від влади.

«Ми не хочемо обіцянок «найближчим часом». Нам потрібен реальний план будівництва з підтвердженим фінансуванням. Ми хочемо повернутися на свою рідну вулицю Северинівську. Найкращим рішенням було б цільове фінансування відновлення саме наших будинків, щоб громада могла повернутися додому, а не розсіюватися по різних містах», – підсумовує вона.

Для мешканців «Дубок» життя без власного дому – це не лише побутові труднощі, а й повна психологічна «підвішеність», яка позбавляє відчуття стабільності та можливості будувати майбутнє.

«Мені фактично нікуди повертатися»

Ірина Чистякова теж втратила дім на вулиці Северинівській в Ірпені через бойові дії. Нині повернутися їй практично нікуди – будинок не відновлений, а конкретних термінів реконструкції немає.

«Повернення в Україну я, безумовно, розглядаю і дуже цього хочу. Головною перепоною залишається відсутність житла та чіткої інформації щодо відбудови», – розповідає Ірина.

Важливою для неї також є безпека та стабільність для дітей: зі своєю донькою та двома онуками вона потребує простору, який дозволяє жити нормально.

Пропозиції щодо компенсації або житлового сертифіката Ірина отримувала, але вони не відповідають реальним потребам родини.

«За ці кошти я не зможу придбати трикімнатну квартиру, яка потрібна для нашої сім’ї. Тому фактично така компенсація не вирішує житлове питання», – додає вона.

Тривала невизначеність виснажує морально. Життя без дому – це постійний стрес, відсутність стабільності та неможливість планувати майбутнє.

«Для родини це додатковий тиск. Відчуття тимчасовості постійно нагадує, що ми не вдома», – каже Ірина.

Для неї сигналом того, що держава готова реально повертати людей додому, були б конкретні дії: адекватна компенсація за ринковою вартістю житла, прозорі механізми її отримання, чіткі строки відбудови та постійна комунікація з постраждалими.

«Справжнє відновлення – це не слова та сертифікати, а коли люди повертаються у свої квартири, а не залишаються у статусі постраждалих», – підсумовує Ірина.

Що з відбудовою будинку насправді: відповідь КОВА

Після публікацій і звернень мешканців редакція «Київщини 24/7» направила запит на публічну інформацію до Київської обласної військової адміністрації щодо будинків на вулиці Северинівській.

У відповіді Департаменту регіонального розвитку КОВА зазначено: розпорядником інформації є Ірпінська міська рада, а не обласна адміністрація. Запит було перенаправлено за належністю. Фактично область повідомила: відповідальність за інформування та реалізацію — на рівні міста.

Водночас КОВА підтвердила важливий факт: проєктно-кошторисна документація на відновлення будинків на Северинівській затверджена ще 22 січня 2025 року розпорядженням №39. Тобто: проєкт є, кошториси розроблені, документи офіційно погоджені. Але на місці – жодних будівельних робіт.

Позиція Ірпінської міської ради: проєкт є, грошей – немає

У відповіді на запит «Київщини 24/7» виконавчий комітет Ірпінської міської ради підтвердив, що багатоквартирні будинки №158, 160 і 162 на вулиці Северинівській у місті Ірпінь були зруйновані у 2022 році внаслідок збройної агресії російської федерації. За результатами технічного обстеження об’єкти визнали аварійними та такими, що не підлягають відновленню, після чого їх демонтували у встановленому законодавством порядку.

У міськраді зазначили, що у 2024 році було розроблено проєкт нового будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків на цій ділянці. Замовником проєкту виступав Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, а виконавцем – ТОВ «УВТ ГРУП». Вартість реалізації проєкту, відповідно до проєктно-кошторисної документації станом на січень 2024 року, складає 932,4 мільйона гривень.

Після розроблення документації, як зазначають у виконкомі, проєкт було подано до Єдиної інформаційної системи управління публічними інвестиційними проєктами DREAM з метою пошуку джерел фінансування. Йдеться саме про пошук, а не про наявність уже затверджених коштів чи підписаних контрактів на виконання робіт.

Окремо в міській раді підкреслили, що фінансування подібних проєктів, пов’язаних із новим будівництвом житла, зруйнованого через агресію рф, переважно здійснюється за рахунок державних програм або міжнародної донорської допомоги. Самостійно профінансувати будівництво коштом місцевого бюджету громада, за словами посадовців, не може – через обсяг коштів, який суттєво перевищує фінансові можливості міста.

Як альтернативний механізм вирішення житлового питання постраждалих мешканців, у відповіді знову акцентується увага на державній програмі «єВідновлення». Міська рада нагадує, що громадяни можуть отримати компенсацію у вигляді житлового сертифіката, подавши відповідну заяву через застосунок «Дія» або звернувшись до Центру надання адміністративних послуг.

Водночас у відповіді не міститься інформації про конкретні строки початку будівництва, джерела фінансування, які вже підтверджені, або механізми гарантій повернення мешканців саме на вулицю Северинівську. Фактично міська влада констатує: проєкт існує, але його реалізація напряму залежить від зовнішнього фінансування, яке станом на зараз не забезпечене.

Історія будинків на вулиці Северинівській в Ірпені – це приклад того, як між державними рішеннями, проєктною документацією та реальним життям людей утворюється затяжна пауза. За чотири роки після знищення житла внаслідок збройної агресії російської федерації мешканці так і не отримали відповіді на головне запитання – коли вони зможуть повернутися додому.

І обласна, і міська влада підтверджують: проєкт відбудови існує, кошторис затверджений, документація готова. Водночас реального фінансування немає, чітких строків початку будівництва не називають, а відповідальність фактично розподілена між рівнями влади.

Натомість людям пропонують альтернативу у вигляді житлових сертифікатів, які, за словами мешканців, не дозволяють придбати рівноцінне житло в Ірпені. Для багатьох це означає втрату частини власності, розрив із рідною громадою та вимушене життя у статусі тимчасових переселенців – уже четвертий рік поспіль.

Читайте також: «Рекордсмени» закупівель: майже 400 мільйонів на відбудову з «зашкварними» цінами для Київщини

Фото: колаж «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.