Військова історія в почесних найменуваннях: 783-тя окрема бригада оперативного обладнання території «Новий Кодак»

Суспільство
783-тя окрема бригада оперативного обладнання території «Новий Кодак». Колаж Сергія Поліщука

Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.

Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.

30 січня 2026 року Президент України присвоїв 783-й окремій бригаді оперативного обладнання території Державної спеціальної служби транспорту почесне найменування «Новий Кодак».

Новий Кодак виник у 1645 році як поселення на перетині торговельного шляху та перевозу через р. Дніпро. Тут їхали купецькі валки на Правобережжя до Польщі, чи на Лівобережжя — на Дон або ж до Кримського ханства.

1656 року в листі Богдана Хмельницького Новий Кодак уже згадується як центр, звідки посилали універсали. Але справжній розквіт міста припав на XVIII ст., коли він став центром Кодацької паланки Війська Запорозького Низового (аналог сучасного обласного центру). Територія паланки охоплювала частину сучасної Дніпропетровської та Запорізької областей.

Новий Кодак у козацькі часи був зразком польової фортифікації. Сьогодні цю традицію продовжує 783-тя бригада оперативного обладнання території, яка так само «читає» місцевість і перетворює її на оборонний рубіж.

Земляна фортеця Нового Кодака являла собою значну міську споруду і справляла велике враження на сучасників. Площа внутрішнього простору фортеці дорівнювала приблизно 9,9 га.

Основним елементом фортифікації був вал. На бруствері, поверх валу було встановлено плетені кошелі, наповнені землею. Перед валом було вирито глибокий рів, огороджений двома рядами загострених рогаток. Від валу рів відокремлювала берма — горизонтальна ділянка завширшки до двох метрів.

На кожному куті укріплення було влаштовано наріжні бастіони (розкати) для розміщення гармат. Фортеця мала чотири бастіонні фронти. В межах земляних укріплень у 1765 р. поруч з однією з двох в’їзних веж розташовувався військовий палац, помешкання полковника паланки і старшини, канцелярія.

Тут перебувала козацька адміністрація, збирали податки, проводили судочинство. Тричі на рік влаштовувалися ярмарки. Був також стаціонарний ринок та близько 30 шинків. У джерелах згадується навіть існування школи.

У середині XVIII ст. в Новому Кодаку проживало близько 5 тисяч осіб. Для того часу це був «мегаполіс», особливо у степовій зоні, де існувала постійна небезпека татарських набігів.

Козаки Нового Кодака укріплювали рідну землю, щоб вона працювала на оборону. Сьогодні воїни 783-ї бригади роблять те саме — тільки іншими інструментами і за іншими стандартами війни.

Залишити відповідь