14 липня 1928-го, компартію України очолив Станіслав Косіор.

10 років його перебування на посаді – це десятки тисяч репресованих, “Розстріляне Відродження”, знищення наукової інтелігенції і – найстрашніше – Голодомор, до здійснення якого Косіор долучився з особливим більшовицьким рвєнієм.

Знищення України підняло Косіора в очах його московських босів і у січні 1938 року його забирають у Кремль, де він починає обіймати одну з найвищих посад в імперії – заступника голови ради народних комісарів і за сумісництвом очолює Комітет радянського контролю.

Здавалося, час пити шампанське. Але на своїх посадах кат пробув трохи більше трьох місяців – у травні його заарештовують за “створення польської воєнної організації”.

Далі буде майже рік немилосердних фізичних і моральних катувань. Гріхи Косіора незліченні, але польської воєнної організації для повалення радянської влади він точно не створював.

Люто мордований Косіор тримається і не підписує жодних зізнань. Тримається він і коли дізнається, що за особистою резолюцією його покровителя Молотова розстріляно дружину Лізавету. Але для чого була ця стійкість, яка лише примножувала муки. Адже Косіор знав, на що здатні його соратники? Бо й сам був людоїдом ?

Історик Рой Мєдвєдєв: «Страшні тортури Косіор витримав, ворогом народу себе не визнав, і тоді мучителі привели його 16-річну дочку і сказали: „Або ти зараз даєш покази, або ми зґвалтуємо її у тебе на очах“, і коли навіть ця погроза не подіяла, її виконали. Тут вже й непохитний більшовик був „зламаний“: він все підписав, а дочка Косіора кинулася під поїзд».

49-річного Косіора розстріляли 26 лютого 1939 року.

Вже після самогубства улюбленої Тамарочки, великодушно дозволивши оплакати.

Цікаво, чи чулися йому в часи самотніх камерні часи, коли він тужив за найріднішими, плачі тисяч українців?

У цій історії є ще один опосередковано дотичний момент, який вражає.

1989 року на честь 100-річчя з дня народження Косіора Пошта СССР випустила ювілейну марку. 1989 рік! Апогей перебудови, викриття сталінських злочинців, падіння “залізної завіси”, підйом національних рухів…

А в Москві далі вшановували ката України… За що ? Та, певно, за це і вшановували. У пізньому СРСР такої честі не удостоївся жоден інший сталінський нелюд.

Допис Романа Онишкевич із соцмереж.

Читайте також: Ющенко провів паралель між 1922 і 2026 роком