Командир зенітного артилерійського взводу Володимир разом зі своїм екіпажом зенітної самохідної артилерійської установки Cheetah дав бій ворогу.

Про бійця розповіло 26 лютого Командування Повітряних Сил ЗСУ.

Володимир разом зі своїми бійцями у складі Повітряного командування «Захід» захищає рідну землю від ворожих ударів з повітря. На озброєнні підрозділу — зенітна самохідна артилерійська установка Cheetah. Це слово з англійської мови перекладається як «гепард».

Cheetah є аналогом вже добре відомої в Україні ЗСАУ Gepard. Відрізняються вони радіолокаційними станціями.

«Cheetah краща, на мою думку. Радари досить чутливі. І я їй довіряю. Озброєння нашої установки — дві гармати калібру 35 міліметрів.

Маємо на борту дві радіолокаційні станції для стеження і пошуку цілей та наведення і бортовий комп’ютер. Він аналізує всі параметри цілі та здійснює наведення на ціль.

Ми навчалися працювати на цій бойовій машині за кордоном. Це була ретельна, інтенсивна і ґрунтовна підготовка.

Але й зараз ми постійно тренуємося, напрацьовуємо алгоритми дій в різних ситуаціях», — розповідає Володимир.

Під час останнього масованого удару екіпаж Володимира знищив п’ять ворожих повітряних цілей: одну крилату ракету «калібр» та чотири ударні БПЛА Shahed.

«Ми отримали інформацію про ймовірність удару. Техніка постійно перебуває у бойовій готовності. Тієї ночі я не спав: моніторив повітряну обстановку.

Близько третьої години ми отримали відповідні накази і висунулися на позицію. Першими йшли крилаті ракети ворога. Одна з них увійшла в нашу зону ураження. Захоплення. Є дозвіл на відкриття вогню. Працюємо. Бачу — ціль втрачає висоту. Є знищення.

Далі були «Шахеди». Ми прикривали об’єкт енергетичної інфраструктури. Усе, що рухалося на нас, було знищено. Чотири безпілотники — робота мого екіпажу. Хлопці відпрацювали на сто відсотків», — розповів Володимир.

На його особистому рахунку — 12 знищених повітряних цілей. Сім з них він знищив, прикриваючи енергетичний об’єкт на західному напрямку. Про емоції під час бойової роботи офіцер говорить стримано:

«Це важко передати словами. Адреналін у момент відкриття вогню, вибух у небі, доповідь про результат. Відчуваєш радість, бо в техніку вкладено багато сил і часу. І вона не підводить», — згадує Володимир.

Він родом із Донеччини. Вступ до військового вишу був свідомим кроком. Повномасштабне вторгнення він зустрів курсантом першого курсу факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил.

«Тоді все здавалося наче комп’ютерна гра, а не реальне життя. Мені було 17 років. Уночі — тривога, видали зброю та боєприпаси. Курсовий офіцер сказав: почалося вторгнення, будемо відбивати напад», — згадує Володимир 24 лютого 2022-го.

Курсанти несли службу на блокпостах, перевіряли підозрілих осіб, патрулювали місто. Особливим для Володимира став вчинок офіцера-викладача, який збив російський Ка-52 із ПЗРК.

«Ми побачили, що наші викладачі не лише навчають, а й воюють», — каже Володимир.

Під час навчання він опанував переносні зенітні ракетні комплекси Stinger і Piorun, заступав на бойове чергування разом з офіцерами.

Після випуску служив у бойовій частині. Проходив підготовку за кордоном і сьогодні впевнено працює з ввіреною йому технікою, знищуючи ворожі повітряні цілі.

Його особиста мотивація — мама. Вона – військовослужбовиця Сухопутних військ, виконує завдання на сході України.

Як повідомляла АрміяInform, боєць з позивним «Мольфар» під щільним обстрілом взяв на себе командування та вивів групу новачків з-під вогню.