На цій світлині ви бачите Богдана Сташинського уродженця села Борщовичі, що за 20 кілометрів від Львова, якого радянська держбезпека завербувала для вбивства Степана Бандери.

А почалася уся ця історія доволі буденно.

21 квітня 1950 року львівський студент Богдан Сташинський їдучи у поїзді до рідних Борщович, з якихось причин не встиг купити проїзного квитка.

При перевірці його затримали і запровадили до залізничного відділку міліції, де з ним більше чотирьох годин вели профілактичну розмову співробітники Управління МГБ у Львівській області. Під страхом потрапити до в’язниці і погрозами виселити усю його родину на 25 років до Сибіру, Богдан Сташинський не витримав і… здався, погодившись на співпрацю. Після цього, підписавши необхідні документи, Богдан Сташинський став радянським агентом у спеціальній опергрупі і отримав псевдо “Олег”.

Після цього, радянська держбезпека ввела Сташинського у національне підпілля і він з головою поринув у виконання чим раз складніших завдань. Багато членів ОУН завдяки донесенням Сташинського були заарештовані, частина – розстріляна, а їхні сім’ї депортовані на Далекий Схід і в Середню Азію. У ті місяці Богдану Сташинському час до часу виділяли від 150 до 400 рублів (хоча за підсумками його “роботи” за 1950 рік він отримав 1000 рублів за які на той час можна було купити дві пари дорогого імпортного взуття).

У липні 1951 року Богдана Сташинського ввели до складу агентурно-бойової групи “Тайфун”, яка існувала в Управлінні МГБ у Львівській області. З того часу Богдан Сташинський вже почав отримувати зарплату у 800 рублів.

Ось яку характеристику написали тоді львівські синьопогонники на Богдана Сташинського: “…у зраді не помічений… на явках акуратний, грамотний, начитаний і має дуже добру пам’ять… дисциплінований, старанний, у побуті скромний… Сміливий, спритний, ініціативний…”

Але Служба Безпеки ОУН не дрімала і за якийсь час виявила Юду у своїх рядах. З цього моменту життя Сташинського вже не вартувало й ломаної копійки, а тим більше на Львівщині.

Тому львівське Управління МГБ, коли стало їм відомо про викриття свого агента, відрядило Богдана Сташинського до Києва, де його почали активно готувати до засилання у Західну Німеччину  (zк то все тоді відбувалося – є детально описано у семи слідчих томах, дещо з них не так давно оприлюднила Служба зовнішньої розвідки України і зробила доступними для вивчення дослідниками. 

До цього додам, що у Києві зарплата спецагента Богдана Сташинського сягнула вже 1200 рублів і ще 300 рублів на оренду квартири.

Виїхавши до Західної Німеччини на спецзавдання, отримане від радянської держбезпеки, Богдан Сташинський (вже під псевдо “Йозеф”) розбудував тамтешнє своє життя, налагодив необхідні контакти із українськими емігрантськими колами і врешті у 1959 році отримав задання ліквідувати Степана Бандеру.

Для цього Богдану Сташинському із москви передали спеціальні алюмінієві капсули, які вистрілювали струменем ціаніду. Врешті, вловивши відповідний момент, Сташинський підстеріг Степана Бандеру у під’їзді його будинку і вистрілив. Вдихнувши отруйні випари того пострілу, Степан Бандера помер на місці від миттєвої закупорки судин у мозку (ця отрута швидко розкладається і не залишає після себе жодних слідів. Ззовні то виглядає на серцевий напад).

Після здійсненого вбивства найголовнішого керівника ОУН, спецагента Богдана Сташинського у москві “…за виконання важливого державного завдання у винятково важких умовах” нагородили орденом Червоного Прапора і подарували фотоапарат “Контакс”, а зарплату після цього йому підвищили до 2500 рублів (нагадаю, що у ті роки за 10 тисяч рублів можна було купити машину).

Але після всього цього, сталося щось несподіване: перебуваючи з чоловіком у москві дружина Богдана Сташинського, Інга, завагітніла і КГБ почало вимагати від нього, щоби та зробила аборт. Та вимога вивела Сташинського із себе, а крім того Інга мала на нього неймовірний великий вплив, хоч затялася і ніяк не хотіла йти на співпрацю з органами радянської держбезпеки.

Що там у ті дні відбулося, достеменно невідомо, але тоді Сташинському КГБ категорично заборонило покидати межі Радянського Союзу. Врешті, у 1961 році з великими труднощами Інгу таки випустили із СРСР і вона поїхала народжувати до Східного Берліну. Однак… немовля померло і Богдан Сташинський відпросився у спецслужб до Німеччини на похорони сина.

Однак, вже на той час нашому галичанинові щось таки добре вправило мізки, бо він уникнувши всюдисущого і прискіпливого ока приставлених до нього агентів КГБ, раптово виїхав на таксі з Інгою до Західного Берліну, де він тут же здався німецькій владі і його заарештували. На суді Богдан Сташинський тоді сказав: “…краще сидіти у тюрмі, аніж лежати в землі”.

У ті дні усі 17 радянських високопоставлених кураторів Богдана Сташинського з тріском позбулися своїх посад. Врешті, Сташинському винесли вирок – 8 років за вбивство Степана Бандери.

З них Богдан Сташинський чемно відсидів лише чотири, а в якийсь момент – досі невідомо в який спосіб – вислизнув із тюремної камери і разом зі своєю Інгою назавжди зник з поля зору усіх спецслужб тогочасної Європи…