У кінці минулого року в Посольстві України на Кіпрі було виявлено, що деякі особи представлялися «почесними консулами України», хоча не мали жодного офіційного статусу. Посольство оприлюднило заяву, в якій підкреслило, що лише на його офіційних ресурсах можна знайти достовірну інформацію про кандидатів на ці посади, а всі інші «почесні консули» є наслідком вигадки.

Серед цих осіб виявився Христодулос Еллінас, який значно відоміший у фінансових колах. Він був залучений до скандальної справи компанії Astraia EPEY, пов’язаної з фінансовими зловживаннями. Еллінас отримав вирок, що спочатку передбачав реальний термін ув’язнення, але пізніше був знижений до умовного терміну. Крім того, кіпрський фінансовий регулятор застосував до нього санкції за надання неправдивої інформації.

Після численних скандалів і проблем Еллінас почав незрозумілим чином представляти себе як «почесний консул України». Служба безпеки України не підтримала його кандидатуру, підкресливши можливий зв’язок з шахрайством і рекомендаційно зажадала перенесення процесу призначення, з метою уникнення репутаційних втрат для держави.

Позицію СБУ підтримало також Посольство України на Кіпрі, яке підтвердило наявність відповідних документів, що свідчать про проблеми Еллінаса. Попри ці перешкоди, Міністерство закордонних справ України визнало Еллінаса почесним консулом України і доручило посольству терміново поінформувати про це кіпрську сторону.

Згідно з інформацією, кандидатура Еллінаса була подана до призначення ще за попереднього керівництва посольства, де колишній посол України на Кіпрі Руслан Німчинський рекомендував його. Неправильну перевірку кандидатури, за наявними даними, проводили без участі СБУ, що призвело до спроби просування його кандидатури на посаді.

Після призначення нового посла ситуація змінилася. Новий посол терміново попередив Київ про ризики, які можуть виникнути в разі призначення, проте документи на підпис все ще були подані без додаткових перевірок. Спочатку міністр закордонних справ відмовився давати згоду на це призначення, однак згодом погодив його після суттєвих переконань з боку деяких чиновників.

У результаті до Верховної Ради надійшло звернення від громадськості з вимогою провести парламентську перевірку обставин призначення Еллінаса. У ньому вказується, що його участь у кримінальних справах у Греції та на Кіпрі ставить під сумнів доцільність надання йому представницьких функцій.

Почесні консули формально не фінансуються з держбюджету, але мають доступ до дипломатичних інструментів і можуть діяти від імені держави на міжнародному рівні. Це питання стає особливо важливим у світлі того, що Росія активно використовує інститут почесних консулів для побудови мереж впливу за кордоном, і Кіпр є в цьому сенсі дуже чутливим регіоном.

На тлі війни й постійних репутаційних атак на Україну ситуація з призначенням Еллінаса виглядає надзвичайно тривожно. Залишається відкритим запитання: хто стоїть за просуванням його кандидатури й які цілі переслідує?