“Загинув, рятуючи побратимів”. Історія полеглого буковинця Юрія Крічуна, який загинув на Курщині

40-річний Юрій Крічун на позивний Грек загинув у Курській області РФ наприкінці лютого під час евакуації побратимів. Він вивозив бійців з поля бою. Дорогою снаряд влучив у капот авто. Юрій загинув миттєво, а побратими залишилися живі. Грек обіцяв родині приїхати на день народження доньки у березні, однак замість свята сімʼя проживає горе та втрату.
Казав, що вже не може, але служив далі
Юрій Крічун був водієм евакуаційного авто. З 2022 року він виконував бойові завдання на різних напрямках фронту, зокрема у Бахмуті. Там Крічун отримав контузію, але за місяць повернувся на службу. Останні місяці він з побратимами із 61-ї окремої механізованої степової бригади перебував у Курській області.

Дружина полеглого воїна Ірина каже, що всі три роки служби була за нього спокійна, але за кілька днів до загибелі чоловіка, їй стало тривожно за нього.

“У нього були численні контузії. Він казав, що вже не годен, що йому все боліло. Кров йшла з вух і носа. Казав, що він вже не витримує: “Я хочу додому”. Він як відчував”, — згадує Ірина Крічун.

Юрій Крічун загинув 28 лютого 2025 року у Суджанському районі, коли виконував наказ вивезти побратимів у безпечне місце.

“Він врятував не одного воїна. Він як водій виїжджав, рятував і поранених, і загиблих. Було попадання кумулятивного снаряда в капот авто. Йому відрізало ногу. Смерть наступила миттєво”, — розповів побратим полеглого Юрія.

Обіцяв сину повернутися

Востаннє у відпустку Юрій Крічун приїжджав торік у листопаді. Тоді пообіцяв сину повернутися, а доньці — приїхати на її день народження. Родина проводжала Юрія до вокзалу, тоді ще не знали, що бачаться востаннє.

“Донька дуже плакала, помахала йому, а він казав, що повернеться. Це були останні його помахи. Ми не прощалися із ним. Тоді ми знали, що він ще приїде”, — згадує дружина полеглого бійця.

Рідним Юрій завжди казав, що у нього все добре, не розповідав їм про війну, щоб не хвилювалися. Коли Юрій перестав виходити на зв’язок, рідні зв’язалися із одним із побратимів, потім з командиром. Саме він повідомив сестрі Юрія про загибель Грека:

“Він сказав: “А що, вас із військкомату ще не повідомили? Вам не телефонували?”. Я кажу: “А про що ж могли нас повідомляти?”. Він сказав: “Прийміть мої співчуття. Ваш брат загинув уночі на бойовому завданні”, — згадує сестра Юрія Олеся Зендик.

Приходять на могилу замість сімейного свята

Юрій обіцяв доньці приїхати на її день народження. Натомість родина щодня навідує могилу Юрія відтоді, як його поховали.

“Донечка дуже чекала батька. Дуже. Вона завжди приходила до мене, бо ми живемо поруч на одному подвір’ї. Вона приходила і казала: “Тьотя Леся, я так чекаю свого дня народження. Мій тато обіцяв приїхати з подарунком”. На жаль, тато їй ніколи вже нічого не подарує”, — каже сестра Юрія Олеся.

У полеглого бійця залишилися дружина та двоє дітей 5 і 12 років.