Спадок під загрозою

У селі Семенівка Обухівської громади на Київщині намагаються врятувати унікальну пам’ятку — останній дерев’яний водяний млин у регіоні. Активісти вже провели фотограмметричну зйомку будівлі та розпочали створення її цифрової 3D-копії, яка стане основою майбутнього проєкту реставрації. Про це повідомив засновник громадської організації «Україна Інкогніта» та директор ДІАЗ «Стародавній Київ» Роман Маленков.

За словами Маленкова, команда активістів виконала складну фотограмметричну зйомку об’єкта. На основі отриманих даних планують створити детальну 3D-модель і обмірні креслення, які дозволять підготувати проєкт реставрації.

Роботи проводили фактично у польових умовах і виключно на волонтерських засадах. Складність полягала у тому, що будівля млина частково знаходиться у воді. Через це провести зйомку можна лише з човна або з криги. Активісти обрали зимовий варіант — знімали об’єкт із льоду, адже в теплу пору року територію навколо густо заростає очерет.

До організації звернулися небайдужі мешканці Семенівки. Серед них — місцева жителька Антоніна Забарна, яка згодом приєдналася до ГО «Україна Інкогніта».

Активісти обстежили млин, провели дослідження та підготували картку нововиявленого об’єкта культурної спадщини, яку передали до Департаменту культури та туризму Київської ОДА. Документ підготували кандидат архітектури Анатолій Ізотов та кандидат історичних наук Денис Яшний.

Втім, минулого року Обухівська міська рада створила комісію, яка дійшла висновку, що млин не має історичної чи архітектурної цінності і не є об’єктом культурної спадщини.

Активісти вважають таке рішення незаконним. За їхніми словами, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», визначати статус пам’яток повинні фахівці-пам’яткоохоронці, а не чиновники місцевих рад. На консультативній раді Київської ОДА дослідникам вдалося довести, що млин є унікальною історичною спорудою.

Історичні документи свідчать, що млин у Семенівці існує щонайменше з 1810 року. Він позначений на плані місцевості 1825 року, а також на картах XIX століття. За словами дослідників, ця споруда була невід’ємною частиною історії села і фактично його символом.

У 1954 році млин імовірно перебудували або перенесли трохи нижче за течією річки Красної. Проте для дерев’яних зрубних будівель це типова практика і не зменшує історичної цінності об’єкта. Особливу цінність має й сам механізм споруди — млин оснащений двома водяними колесами, що є рідкісним для подібних об’єктів.

Ситуацію ускладнює й заплутана історія власності. За попередніми даними, свого часу млин визнали майном місцевого колгоспу та розпаювали. У 2020 році будівлю передали у власність ТОВ «Обухів-Агро-Туризм». Водночас є інформація, що право власності нині може оформлювати інша компанія — ТОВ «Поділля Агропродукт».

Активісти дивуються, навіщо бізнесу ця споруда, адже млин частково стоїть у воді, а інша його частина розташована на невеликій ділянці заболоченого берега.

Попри аварійний стан, споруду все ще реально відновити. За словами дослідників, одна з паль під млином уже згнила і будівля нахилилася. Проте конструкцію можна відновити: встановити нові опори і навіть відновити механізми. У такому разі млин може не лише зберегтися як пам’ятка, а й знову працювати — молоти борошно, як і двісті років тому.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що стан мосту імені Євгена Патона у Києві знову став предметом гострих суперечок між науковцями, інженерами та міською владою. У Національній академії наук України попереджають: конструкції переправи стрімко деградують і без термінового втручання ситуація може призвести до людських жертв та транспортного колапсу столиці. Водночас інфраструктурні фахівці переконують — часткові ремонти не врятують споруду, а дискусія насправді точиться навколо багатомільярдної реконструкції.

Читайте також: Повоєнний будинок біля Майдану можуть визнати об’єктом культурної спадщини Києва

Фото: Роман Маленков.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.