У неділю, 22 березня 2026 року, завершується перший етап загальнонаціонального прощання зі спочилим Святійшим Патріархом Філаретом. 

У Михайлівському соборі відбулася урочиста заупокійна Божественна літургія, яку очолює  Блаженнійший Митрополит Епіфаній у співслужінні з архієреями та духовенством помісної Церкви.

Тіло Патріарха Філарета буде перенесене до Володимирського собору. У Володимирському кафедральному соборі, який протягом десятиліть був резиденцією та серцем служіння Патріарха, відбудеться чин поховання. Саме тут Філарет, який служив у соборі півстоліття, заповідав його поховати. 

Все своє життя я поклав на розбудову і утвердження незалежної Української Православної Церкви. Це важкий і тернистий шлях, який був сповнений багатьох випробувань. Але зараз я твердо бачу, що іншого шляху буття Української Церкви, окрім як незалежного (Автокефального) і об’єднаного, немає ! 

Вірю, що незабаром прийде час для об’єднання всієї повноти українського православ’я.

Будучи в ясному розумі й усвідомлюючи всю відповідальність перед Господом Богом, побожним українським народом та українською Церквою, звертаюся до єпископату, духовенства та вірних усіх гілок українського православ’я із закликом забути усі особисті чвари, міжконфесійні непорозуміння та докласти всіх своїх можливих і неможливих зусиль для об’єднання в єдину Церкву. 

Щоб у всіх ваших ділах та намірах була єдність та християнська любов, як про це говорить Господь наш, Ісус Христос: “З того знатимуть усі, що Ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою” (Ін 13:35). Ця єдність та любов потрібна нам для досягнення Царства Небесного та міцності і утвердження української Держави. 

Тому закликаю всіх зібратися у престольному граді Києві на об’єднавчий собор для створення справді єдиної Української Православної Церкви, незалежної ні від Москви, ні від Константинополя, з патріаршим устроєм в управлінні. 

Цей устрій забезпечить духовну незалежність і зміцнить національну ідентичність українського народу, сприяючи його єдності перед викликами сучасності. Собор має стати історичним кроком, де спільна молитва та діалог приведуть до духовної єдності. 

Будучи обраним на Помісному соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату 20 жовтня 1995 року, я є пожиттєво обраним предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату, Святішим патріархом Київським і всієї Руси-України.

При цьому я не є почесним Патріархом Православної Церкви України, як стверджують її представники і керівництво. 

На випадок моєї смерті заповідаю, щоб чин відспівування та погребіння був звершений у Володимирському кафедральному патріаршому соборі міста Києва, архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату, а не ПЦУ.

Особливо прошу українців берегти віру, традиції та незалежність нашої Церкви, передаючи їх нащадкам у найвищу цінність. Молюся та закликаю Боже Благословення на багатостраждальний український народ, українську Церкву та нашу рідну Державу !

Нехай за молитвами Божої Матері, преподобних отців Києво-Печерських та всіх святих землі української наша країна переможе ворога та сподобиться мирного і благополучного життя. 

Щоб кожен з нас жив із вірою в серці, трудився на благо України та ближніх, виконував заповіді Божі й таким чином увійшов би у радість Господа свого (М. ф. 25:21).

Божою милістю, Філарет

Патріарх Київської і всея Руси-України.

У цьому духовному заповіті Філарет зафіксував своє бачення майбутнього Української православної церкви та власні розпорядження після смерті.

У документі Філарет наголошував, що все життя присвятив розбудові незалежної Української православної церкви та вірить у повне об’єднання українського православ’я, незалежного від Москви.

Читайте також: відома українська письменниці відзначила 96 !