Бої за Ірпінь – одна з ключових битв за Київ – завершилася звільненням міста, яке стало щитом для столиці. 28 березня 2022 року Ірпінь офіційно повернувся під контроль України, поставивши крапку в одному з найзапекліших протистоянь перших тижнів повномасштабного вторгнення.

російські війська планували використати Ірпінь разом із Бучею та Гостомелем як плацдарм для оточення Києва із заходу. Відстань до столиці вимірювалася буквально хвилинами – просування ворога могло вирішити долю Києва. Але саме тут наступ захлинувся. Уже в перші дні стало зрозуміло: сценарій швидкого захоплення столиці починає давати збій.

Місто, де бій ішов за кожен будинок

Активні бойові дії розгорнулися наприкінці лютого 2022 року. Уже 27 лютого російські підрозділи прорвалися з боку Бучі, розпочавши бої безпосередньо в Ірпені. У місті точилися танкові сутички, працювала артилерія, а українська піхота стримувала десантників у щільній міській забудові. Фактично Ірпінь став місцем, де регулярна армія, тероборона і добровольці діяли як єдиний механізм.

Щоб зупинити ворога, українські військові підірвали міст між Ірпенем і Бучею – рішення, яке фактично перекрило шлях для подальшого наступу техніки. Цей крок був вимушеним, але стратегічно точним: російські колони втратили темп і змушені були заходити в місто малими групами, що значно ускладнило їм просування.

Саме зруйнований міст у Романівці згодом став символом евакуації: тисячі людей рятувалися, проходячи під обстрілами. За спогадами очевидців, люди йшли мовчки, майже не розмовляючи – кожен крок був ризиком.

російська армія застосовувала авіацію та важке озброєння. 2 березня авіаудар по житловому будинку забрав життя мирних мешканців, серед них – дитина. Під обстрілами гинули люди навіть під час евакуації. За даними правозахисників, атаки по цивільних колонах мали ознаки порушення законів війни. Частина районів міста була фактично знищена ще до активної фази контрнаступу.

Евакуація під вогнем і місто без світла

На початку березня Ірпінь опинився на межі гуманітарної катастрофи: зруйнована інфраструктура, відсутність світла, води та зв’язку. Температура вночі опускалася нижче нуля, і люди змушені були виживати в холодних підвалах без опалення.

Попри це, українські військові разом із теробороною організували евакуацію. Лише за кілька днів із міста вдалося вивезти тисячі людей: частину – пішки через зруйнований міст, частину – потягами й автобусами. За різними оцінками, через цей маршрут пройшли десятки тисяч цивільних. Але навіть ці маршрути постійно перебували під загрозою обстрілів. Евакуація відбувалася фактично «вікнами тиші», які могли зірватися будь-якої миті.

Символами трагедії стали загибель мирних жителів на евакуаційній дорозі, а також смерть українського актора Павла Лі, який пішов захищати країну і загинув у боях за місто.

Перелом і контрнаступ

У середині березня ситуація почала змінюватися. Українські сили поступово перехоплювали ініціативу: було знищено значну кількість російської техніки, збито ворожі літаки, а наступальні дії противника – зупинені. Ключову роль відіграло порушення логістики: російські підрозділи втрачали постачання пального і боєприпасів.

Додатковим фактором стала зміна рельєфу – після підриву дамби вода затопила значні території навколо річки Ірпінь. Це створило природний бар’єр, який суттєво обмежив маневр ворожої техніки і фактично «прив’язав» її до вузьких маршрутів, де вона ставала легкою ціллю.

Станом на 22 березня близько 70% Ірпеня вже контролювали Збройні сили України. Поліція повернулася до роботи, розпочалися зачистки від диверсійних груп. У місто поступово поверталася керованість – навіть попри тривалі бої.

Вирішальними стали бої наприкінці березня, коли підрозділи 72-ї механізованої та 80-ї десантно-штурмової бригад фактично замкнули ворога в оточення та почали витісняти його з передмість столиці. російські війська втрачали техніку, залишали позиції і відступали в напрямку Бучі.

28 березня місто повністю звільнили від російських військ. Ірпінь вистояв там, де вирішувалася доля Києва.

Місто після бою

Після звільнення Ірпінь постав перед масштабними руйнуваннями: знищені будинки, спалені квартали, розбита інфраструктура. За оцінками місцевої влади, значна частина житлового фонду зазнала пошкоджень або була повністю зруйнована.

Одним із перших рішень стало будівництво тимчасового мосту біля Романівки – щоб відновити сполучення з Києвом і забезпечити гуманітарні поставки. Роботи розпочалися фактично одразу після звільнення, що дозволило швидко налагодити критичну логістику.

У місті також знаходили покинуту російську техніку, часто з особистими речами військових і награбованим майном – ще одне свідчення поспішного відступу. Але головне – місто вистояло. І стало одним із ключових рубежів, де українські сили зупинили наступ на столицю.

Ірпінь увійшов в історію як місто, яке трималося до останнього – і не дало ворогу пройти далі. І як місце, де стало очевидно: навіть у перші, найскладніші тижні війни Україна здатна не лише оборонятися, а й змінювати хід подій.

Раніше «Київщина 24/7» повідомляла про те, що на платформі Svidok.org фіксують свідчення – від особистих історій життя в підвалах і евакуації під вогнем до розстрілів цивільних автомобілів і масштабних руйнувань. Кожне з них – не просто факт війни, а людська історія, біль і сила, які неможливо забути.

Читайте також: Понад 7,7 млн грн «зникли»: на Київщині директор будівельної компанії підозрюється в ухиленні від сплати податків

Фото: з відкритих джерел, Радіо Свобода, Державний податковий університет,  «Київщина 24/7»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.