Ексклюзив

Село Липівка на Київщині – одна з точок, де окупація залишила не лише руїни, а й докази. 27 лютого 2022 року тут, між Бородянкою і Макаровим, пройшло понад 300 одиниць ворожої техніки. Камери місцевого мешканця зафіксували рух колони і сотні облич окупантів. На записах видно, як російські військові відкривають вогонь по цивільних будинках. А згодом – як залишають село вже значно меншою кількістю. Половина колони назад не повернулася. Липівка стала свідком боїв, втрат і 33 днів окупації.

Про те, що відбувалося в селі в ті дні, як виглядала Липівка після звільнення та як вона відновлюється сьогодні, розповів в ексклюзивному інтерв’ю для «Київщини 24/7» голова Макарівської громади Вадим Токар.

Танкові бої та життя під контролем ворога

– Що відбувалося у Липівці під час окупації і які найважчі події ви пам’ятаєте?

– Липівка була окупована 27 лютого 2022 року, коли російська колона зайшла шляхом від Бородянки до Макарова. Відтоді російські військові розквартирувалися в селі – як на околицях, так і безпосередньо в самій Липівці, займаючи позиції та фактично контролюючи територію.

Якщо це взагалі можна так сказати, мешканцям Липівки пощастило трохи більше, ніж жителям сусідніх Андріївки, Макарова чи Мотижина, адже ті підрозділи, які тут стояли, не чинили таких масштабних звірств, як у сусідніх селах. Водночас я не можу сказати, що їх не було зовсім – воєнні злочини траплялися, але їх було на порядок менше.

Паралельно точилися бої, оскільки значну частину Макарова контролювали Збройні сили України та підрозділи територіальної оборони. Я пам’ятаю, щоправда, зі слів, бо сам не був безпосереднім свідком, що 11 березня в селі відбувся танковий бій. Тоді українські військові намагалися прорватися з боку сусідньої Королівки до Липівки, щоб зайняти певні позиції та підготувати подальшу зачистку території штурмовими підрозділами. На жаль, цей бій виявився невдалим для Збройних сил України – були втрати.

Місцеві жителі знайшли тіла шести загиблих танкістів і поховали їх просто на подвір’ї церкви в Липівці. Документи загиблих, наскільки пам’ятаю, вже після деокупації передали відповідним службам, а згодом відбулося перепоховання з почестями – тіла повернули родинам.

Руйнування та наслідки для людей

– Яких руйнування зазнало село і що постраждало найбільше?

– Найбільше постраждали житлові будинки – передусім приватні оселі місцевих мешканців. Руйнування мали хаотичний характер: частина будинків була повністю знищена, інші – серйозно пошкоджені. Точної кількості по Липівці назвати не можу, але йдеться про значну кількість таких об’єктів.

– Якою була ситуація в Липівці одразу після деокупації?

– Після деокупації ми одразу намагалися потрапити в Липівку. У перший день, коли росіян вибили з Липівки – це було 30 березня 2022 року – я разом із розвідниками 95-ї бригади намагався заїхати в село. Однак тоді нас не пустили: коли дізналися, хто я і ким є, пояснили, що це надто ризиковано.

Вже наступного дня, 31 березня 2022 року, ми з тепер уже моїм заступником і ще двома представниками тероборони взяли мікроавтобус, повністю завантажили його продуктами харчування і вирушили до Липівки. На в’їзді в село, приблизно за пів кілометра чи трохи більше, є річка і міст – він був підірваний росіянами. Те, що особливо врізалося в пам’ять: прямо на мосту лежала велика кількість снарядів і мін, частину з них було видно навіть у воді – вони буквально плавали.

Через це проїхати до центру села було неможливо, але пішки люди могли дістатися. У найближчому будинку біля цього мосту ми разом із місцевими мешканцями організували своєрідний гуманітарний хаб – туди почали підвозити продукти і все необхідне для тих, хто залишався в Липівці.

Нас зустрічало дуже багато людей. Це були емоції, які складно передати словами: з одного боку – велика радість, що росіян вибили і село звільнили, з іншого – сильний страх і шок. В очах людей читалося все, що їм довелося пережити за цей місяць, за ці 33 дні окупації – всі ті випробування, які приносить із собою війна.

Відбудова: від розмінування до житла

– З чого почалася відбудова і що вже вдалося відновити на сьогодні?

– Відбудова в Липівці почалася так само, як і в інших постраждалих населених пунктах – із найпершого і найнеобхіднішого: розбору завалів, щоб зробити дороги проїзними, і розмінування.

Спочатку розмінування проводили Збройні сили України, які просувалися далі за росіянами в напрямку Бородянки, Іванкова і до кордону з Білоруссю. Вони виконували першочергове очищення – там, де боєприпаси лежали просто на дорогах і були видимими.

Далі до роботи долучилися підрозділи ДСНС: вони поступово розміновували узбіччя, бічні вулиці, проїзди. Після цього разом із піротехніками заходили вже безпосередньо на приватні подвір’я, перевіряли будинки – особливо там, де, за словами мешканців, перебували російські військові. Усе це ретельно обстежували і розміновували – це були перші і критично важливі кроки.

Наступним етапом стало вирішення житлового питання для людей, які втратили домівки. Уже в червні 2022 року, за підтримки уряду Польщі, громада отримала модульні містечка, куди заселили тих, хто найбільше потребував житла.

Втім, з’ясувалося, що для сільських мешканців це не завжди зручно – люди не хотіли залишати свої ділянки, господарство, городи. Часто прямо казали: «Нікуди не поїду – куди я подіну курей, мені ж треба садити і збирати картоплю». Тому було ухвалено інше рішення – встановлювати модульні будиночки безпосередньо на їхніх земельних ділянках. Для цього підписували меморандуми з різними фондами, які допомагали з таким житлом.

З 2023 року запрацювала державна програма «єВідновлення». Ті, у кого були впорядковані документи, змогли швидко подати заявки і отримати компенсації – на придбання нового житла, повну відбудову або ремонт пошкодженого. Тим, у кого були проблеми з документами, намагалися допомогти якнайшвидше їх оформити.

У результаті більшість людей або відбудували свої будинки, або придбали нове житло. Пошкоджені оселі в основному вже відновлені – передусім тим, хто повернувся і зараз проживає в Липівці. Водночас є поодинокі випадки, коли люди виїхали за кордон ще на початку бойових дій і досі не повернулися – їхнє майно часто залишається в тому стані, в якому було після окупації.

Повернення мешканців і соціальна підтримка

– Чи повертаються мешканці до села і з якими труднощами вони стикаються?

– Так, за нашими підрахунками по громаді, повернулося близько 95% тих мешканців, які виїжджали під час бойових дій. Ми відстежуємо це різними способами: зокрема, рахуємо дітей, які знову навчаються в школах і садочках, аналізуємо звернення людей за довідками, документами, оформленнями чи переоформленнями – тобто бачимо реальну динаміку повернення.

Ця цифра сформувалася приблизно на середину 2023 року, після чого процес фактично стабілізувався – зараз ми не спостерігаємо значної міграції серед тих мешканців, які проживали тут до повномасштабного вторгнення.

Водночас варто зазначити, що до громади прибуває чимало внутрішньо переміщених осіб з інших регіонів України. Але якщо говорити саме про місцевих жителів, то переважна більшість із них усе ж повернулася додому.

– Яку підтримку отримують люди, зокрема родини загиблих і ті, хто втратив житло?

– Пік звернень від людей, які виїхали за кордон і повернулися, припав на період з липня 2022-го до кінця 2023 року. Тоді громада стикалася з масштабними проблемами: багато житла було зруйноване, пошкоджені школи та лікарня.

Люди зверталися з різними потребами: комусь потрібно було житло, комусь – прискорити ремонт, якщо будинок постраждав, хтось намагався зрозуміти, чи відкриється школа та куди дівати дітей, якщо навчальний заклад не працює. Звернення надходили масово і стосувалися не лише Липівки, а й усіх постраждалих сіл громади.

Ситуація з часом полегшилася, оскільки багато будинків уже відновлено. Ті, хто захотів, скористалися програмою «єВідновлення», комусь допомогли фонди, комусь – місцева влада.

Програма «єВідновлення» не була єдиним способом підтримки. Місцева влада співпрацювала з численними фондами та неурядовими організаціями, особливо у 2022-2023 роках. Першочерговим завданням було забезпечити «закритий периметр»: дах, двері, вікна – щоб житло не зазнавало подальших ушкоджень. Після цього проводили внутрішні ремонтні роботи.

Допомогу надавали Червоний Хрест, фонд «Caritas Ukraine», а також інші організації. Хтось постачав вікна та двері, хтось – матеріали для даху. Місцева влада теж закуповувала матеріали і роздавала їх тим, хто не відповідав критеріям фондів, наприклад, через рівень доходу.

У травні 2023 року з’явилася перша державна постанова щодо відновлення. На той час активно допомагали і держава, і область – матеріалами та прямими субвенціями.

Сьогоднішні пріоритети

– Які головні пріоритети відбудови Липівки зараз і що ще потребує найбільшої уваги?

– Нині пріоритети громади залишаються ті самі: завершення відновлення всіх розпочатих робіт у багатоповерхівках і приватному секторі, а також оперативна реакція на нові пошкодження майна від обстрілів.

Оскільки обстріли тривають, часто виникають нові пошкодження від уламків ракет та «шахедів». Коли надходять заяви, громада намагається якомога швидше оформити компенсацію, щоб люди могли відновити житло. Фондів, які допомагають зараз, значно менше, серед них, наприклад, фонд Global Empowerment Mission (GEM), який оперативно встановлює вікна.

Відновлення триває, робота не припиняється, і громада намагається не залишати без уваги жоден населений пункт, особливо ті, що постраждали найбільше.

Читайте також: 5 ТБ дитячої порнографії вдома та 3 епізоди насильства над 5-річною: у Києві судитимуть «друга сім’ї» з Кіровоградщини

Фото: Zmina, Київська обласна прокуратура, Вечірній Київ, ТСН, з відкритих джерел, Макарівська селищна рада, Борис Корпусенко, Вадим Токар, Київщина 24/7

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.