Мільйон гривень готівкою, десятки тисяч у валюті, птахофабрика та гектари землі – це не статки європейського бізнесмена, а реальність баришівського чиновника Олександра Ільченка.

Секретар селищної ради Олександр Ільченко примудрився поєднати, здавалося б, непоєднуване: статус військовослужбовця, м’яке керівне крісло та офіційну зарплату близько 93 тисяч гривень на місяць.

Як чиновник із сумнівною репутацією «випадково» очолив громаду після корупційного скандалу попередника? Чому його родина володіє гектарами землі? І чому місцеві активісти вже давно та відкрито чекають реакції Державного бюро розслідувань? У цьому розбиралися у рубриці «Політика без фільтрів».

Політична спадщина: влада за збігом обставин

Варто нагадати, що Ільченко отримав контроль над громадою зовсім не завдяки всенародній довірі чи політичному лідерству. Його прихід до влади став результатом трагічного і водночас корупційного збігу обставин.

Попередній голова Баришівської громади Олександр Вареніченко був затриманий правоохоронцями під час отримання хабаря у 25 тисяч доларів за оборудки із землею, а згодом раптово помер від серцевого нападу.

Після цього Олександр Ільченко, який на місцевих виборах здобув підтримку лише 1578 виборців – майже вдвічі менше, ніж його головний опонент, – фактично отримав кермо влади, обійнявши посаду виконувача обов’язків голови громади. Відтоді він доволі впевнено тримається за це крісло, паралельно поєднуючи керівництво громадою зі службою

«Військовий-чиновник»: майже мільйон доходу та очікування реакції ДБР

Найбільший резонанс та відверте обурення у Баришівці викликає статус Олександра Ільченка як «мобілізованого». Громада давно ставить логічне питання: чи можна одночасно зі зброєю в руках захищати Батьківщину та отримувати солідну зарплату, сидячи у м’якому кріслі селищної ради?

Як передає «Stopcor», згідно з даними громадських активістів, зокрема Олександра Зелінського, у 2023 році Ільченко, нібито перебуваючи у статусі військовослужбовця, отримав понад 72 000 гривень заробітної плати саме як секретар ради.

Мешканці в подиві: якщо Ільченко офіційно «відряджений» Міністерством оборони, то на яких підставах йому нараховуються такі колосальні виплати «за фактичну працю» в тилу?

Активісти обґрунтовано підозрюють, що посадовець одночасно отримував зарплату і від військового відомства, і від громади. Оскільки керівництво селищної ради надає лише формальні відписки, обурені мешканці підготували звернення до Державного бюро розслідувань.

На цьому тлі справжнім шоком стала остання електронна декларація посадовця: його річна зарплата за основним місцем роботи склала 931 090 гривень – це майже 80 тисяч гривень щомісяця.

Поки одні мобілізовані ризикують життям у гарячих точках, інші знаходять лазівки, щоб сидіти на двох стільцях…

«Діючий військовий» або «не буде доріг – не буде життя»

Секретар Баришівської селищної ради Олександр Ільченко у своєму коментарі виданню «Політарена» намагається виправдати витрати бюджету на ремонт доріг. Однак для уважного читача в його словах та самому контексті інтерв’ю є кілька вкрай суперечливих та потенційно скандальних моментів.

Ільченко відкрито захищає витрати на дороги під час війни, заявляючи: «Дороги потрібно робити… не буде доріг – не буде життя». Втім цифри говорять самі за себе: за минулий рік на підтримку ЗСУ громада виділила 25 млн грн, тоді як на ремонт доріг – 10 млн грн.

Тобто витрати на асфальт становили майже половину від суми всієї допомоги армії від громади. На тлі загальнонаціонального руху «Гроші на ЗСУ» такі бюджетні пріоритети виглядають, м’яко кажучи, суперечливо. За словами посадовця, цього року на дороги вже закладено 5 мільйонів гривень. Водночас він не виключає, що за потреби ця сума може бути збільшена. Складається враження, що до цієї «потреби» у громаді почали готуватися заздалегідь.

Ще один факт, який впадає в око: у статті Ільченка неодноразово називають «діючим військовослужбовцем». Проте він дає інтерв’ю як очільник громади на круглому столі в Києві з доволі промовистою назвою – «Ідеальний міський голова: електоральний портрет ідеального голови громади» – і детально розповідає про бюджет, дороги та медицину.

Такий контраст лише підсилює підозри місцевих активістів: статус військового може використовуватися радше на папері, тоді як фактично посадовець продовжує виконувати цивільні функції у тилу. А це, своєю чергою, відкриває можливість претендувати на додаткові виплати та пільги, що й викликає дедалі більше запитань у громади.

Аграрна імперія під прикриттям: птахофабрика та зернові «королі»

Земельний блок в офіційній декларації Ільченка – це далеко не кілька паїв, відкладених «про запас», а міцний фундамент потужного родинного бізнесу.

Ключовою фігурою у цій схемі виступає дружина посадовця – Людмила Ільченко. Як свідчать офіційні дані, вона не лише концентрує у своїх руках земельні масиви, а й виступає серйозним гравцем на аграрному ринку Київщини.

У ТОВ «Рудницький екопродукт» Людмила Ільченко офіційно володіє 50% статутного капіталу підприємства, яке спеціалізується на розведенні свійської птиці. У фермерському господарстві «ОЛСАН» дружина секретаря є стовідсотковою власницею – підприємство займається вирощуванням зернових та олійних культур. Крім того, Людмила Ільченко має частку (20%) у ПП «Квінта-СГПР», що займається розведенням великої рогатої худоби.

З огляду на це оренда понад 114 гектарів землі, задекларованих безпосередньо на дружину, численні земельні ділянки доньки Дарини площею по 10-20 тисяч квадратних метрів кожна, а також гектари, записані на самого Ільченка, виглядають уже не випадковим набором активів, а продуманою ресурсною базою для ведення сімейного аграрного бізнесу. У підсумку родина має 37,4 га землі у власності, а разом із орендованими ділянками – понад 151 гектар.

Частина цих угідь здається в оренду «своїм» же підприємствам або великим аграрним гравцям на кшталт ТОВ «Фастів Агро». Така модель дозволяє формувати стабільний і безперервний потік доходів у родинний бюджет.

Гаманець родини: валюта та успішна донька-банкірка

За даними останньої щорічної декларації сукупний дохід родини Ільченка за рік виглядає більш ніж солідно – понад 2,2 млн грн.

Сам Олександр Ільченко задекларував близько 1 млн 389 тисяч гривень сукупного доходу за 2025 рік. До цієї суми увійшли заробітна плата, пенсія, дохід від надання майна в оренду, компенсації ЧАЕС (1 587 грн).

Дочка Дарина, працюючи у «Сенс Банку» та паралельно здаючи майно в оренду, поповнила сімейний бюджет більш ніж на 750 тисяч гривень.

Крім того, родина зберігає значні заощадження: 70 000 доларів та 1,7 млн грн – готівкою та на банківських рахунках.

У підсумку Баришівський кейс виглядає доволі показовим: він ілюструє, як місцева влада може перетворюватися на закритий механізм для процвітання обраних. Родина Ільченків, схоже, вибудувала майже ідеальний цикл: адміністративна влада в громаді гарантує контроль над землею, земля живить власний агробізнес, а бізнес генерує стабільні та багатомільйонні доходи.

І найбільш гострим у цій історії є те, що все це відбувається під час повномасштабної війни, ще й під прикриттям статусу військовослужбовця. Поки одні українці ризикують життям на передовій, інші, перебуваючи в тилу, нарощують земельні банки та зміцнюють родинні бізнес-структури.

Після заяв активістів тепер слово – за правоохоронними органами та Державним бюро розслідувань, які мають дати чітку правову оцінку функціонуванню цієї локальної сімейної імперії.

Читайте також: Porsche за ціною «євробляхи» та зарплата 8 500 грн: чим багатий новий очільник Чабанів Сергій Захаренко.

Фото: «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.