Ексклюзив

Під гаслами гнучкості та євроінтеграції Україна переписує правила праці вперше за пів століття. Але разом із цифровізацією та новими можливостями з’являється інша реальність: простіші звільнення, більше понаднормової роботи і слабші гарантії. У новій моделі працівник ризикує втратити статус захищеної сторони — і стати лише елементом системи. Що чекає українців дослідила Київщина 24/7.

Реформа, якої бояться

7 січня уряд ухвалив проєкт нового Трудового кодексу України, фактично запустивши одну з наймасштабніших реформ ринку праці за останні десятиліття. Документ має замінити Кодекс законів про працю 1971 року — акт, який, попри численні зміни, досі відображає логіку індустріальної економіки.

Новий Трудовий кодекс обіцяє цифровізацію, більше можливостей і наближення до ЄС. Але за цією модернізацією ховається інша реальність — розширення повноважень роботодавців, послаблення захисту працівників і ризик нової соціальної напруги.

Водночас документ декларує інше: гнучкість, цифровізацію, різноманіття форм зайнятості та прозорі правила. Це — відповідь на сучасну економіку, де є дистанційна робота, проєктна зайнятість і гіг-контракти. Але ключове питання не змінилося: чи буде ця реформа про баланс, чи про перерозподіл сили — не на користь працівника.

Що змінюється: від паперової системи до цифрового ринку праці

Проєкт Трудового кодексу фактично пропонує нову модель трудових відносин.

По-перше, вводиться повноцінний електронний документообіг — трудові договори, накази та кадрові документи отримують юридичну силу в цифровій формі. Це спрощує життя бізнесу і потенційно зменшує кількість трудових спорів.

По-друге, розширюється сама архітектура зайнятості. Замість фактично однієї моделі — безстрокового договору — пропонується дев’ять типів трудових договорів. Серед них — дистанційна робота, нефіксований робочий час, учнівські контракти.

По-третє, змінюється логіка мінімальної зарплати. Вона має визначатися не лише політичним рішенням, а за формулою — із прив’язкою до середньої зарплати в економіці. Паралельно вводиться погодинний вимір.

Також збільшується мінімальна щорічна відпустка — з 24 до 28 днів, а батьки отримують рівні права на відпустку по догляду за дитиною.

Ці зміни виглядають як очевидний крок до європейських стандартів. І це не лише декларація. За оцінками аналітиків, зокрема Білої книги, підготовленої за участі Інституту Тоні Блера, реформа може дати до 302 тисяч нових офіційних робочих місць і близько 43 млрд грн економічного ефекту щороку. Окремі інструменти, як-от детінізація зайнятості, можуть додати ще до 210 тисяч формальних робочих місць і до 19 млрд грн податкових надходжень.

Плюси, які визнають навіть критики

Юристи і правники погоджуються: сам факт оновлення трудового законодавства — необхідний. Під час дискусії, організованої Національною асоціацією адвокатів України, голова профільного комітету Вікторія Поліщук прямо заявила: чинне регулювання є застарілим, а новий кодекс — важливий для євроінтеграції та імплементації понад 30 директив ЄС.

Серед сильних сторін проєкту називають:

— систематизацію оплати праці, включно з індексацією, доплатами та принципом рівної оплати;
— обов’язкову письмову форму трудового договору, яка зменшує «сіру» зайнятість;
— чіткішу структуру трудових спорів і запровадження трудової медіації;
— цифровізацію процесів, яка може заощадити бізнесу близько 226 млн грн щороку.

Окремо відзначають і нові гарантії для окремих категорій — зокрема людей, які були позбавлені свободи через війну.

Мінуси: більше свободи для бізнесу — менше захисту для працівника

Втім, за фасадом модернізації з’являється інша тенденція — суттєве посилення позицій роботодавця. Проєкт передбачає розширення підстав для звільнення. Працівника можна буде звільнити, якщо він відмовляється від змін умов праці, — із попередженням за 60 днів або раніше з компенсацією. При цьому самі підстави звільнення виписані значно ширше, ніж у чинному законодавстві.

Ще один чутливий момент — робочий час. Ліміт понаднормових годин зростає зі 120 до 180 на рік, а за колективною угодою — до 250. Формально це компенсується оплатою, але фактично означає більшу інтенсивність праці.

Окрему критику викликає відсутність чіткої заборони звільнення під час лікарняного чи відпустки — норма, яка була базовою гарантією в чинному КЗпП.

Так само не вирішено ключову проблему українського ринку праці — маскування трудових відносин під цивільно-правові. Попри введення ознак трудових відносин, реальної презумпції, яка автоматично захищає працівника, у проєкті немає.

Юристи звертають увагу і на інші ризики: розмиті процедури припинення договору, широкі дискреційні повноваження роботодавця, слабке врегулювання колективних звільнень і нестандартних форм зайнятості.

Позиція правників: потрібен баланс, якого поки немає

У Національній асоціації адвокатів прямо говорять про системні ризики. Голова Комітету Національної асоціації адвокатів України з трудового права Вікторія Поліщук застерігає: аналіз проєкту показав можливе звуження трудових гарантій, надмірне розширення договірного регулювання без запобіжників і слабке врегулювання процедур при звільненнях.

Членкиня Ради Комітету Наталія Черевко критикує норми щодо часу відпочинку, які можуть обмежити можливість поєднувати кілька робіт. Її колега Наталія Кайда вказує на прогалини в оплаті праці, особливо для дистанційних і неповних форматів зайнятості.

Воночас під час дискусії юристки заначили фактичне «згортання» блоку охорони праці — з повноцінного розділу до кількох декларативних статей. І те, що проєкт закриває багато практичних проблем, які сьогодні вирішуються лише через суди.

Голос профспілок: усі права у роботодавців

Ще жорсткіша оцінка звучить від профспілок. Голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець прямо заявляє: новий кодекс ризикує перетворити працівника на «робочий ресурс». Серед ключових претензій — можливість звільнення за розмитими підставами, одностороннє встановлення правил внутрішнього розпорядку роботодавцем, а також норми, які дозволяють призупиняти трудовий договір під час страйку.

Окрема критика стосується того, що вину працівника у деяких випадках фактично встановлює сам роботодавець.

Реформа під час війни: вчасно чи ні

Контекст, у якому з’явився документ, — не менш важливий, ніж самі норми. В умовах війни працівники вже працюють на межі: перебої з електроенергією, транспортом, постійні обстріли і високий рівень стресу. У цій ситуації будь-яке послаблення гарантій сприймається особливо гостро. Критики прямо кажуть: баланс інтересів у проєкті зміщений. І якщо держава почне «підігрувати» роботодавцям, це може вдарити не лише по працівниках, а й по перспективі повоєнного відновлення.

Еволюція, а не революція

Попри різку критику, навіть опоненти визнають: проєкт не є повним розривом із минулим. Він радше еволюційно змінює КЗпП, зберігаючи багато старих підходів. І саме це — головний парадокс реформи. Вона одночасно модернізує систему і не вирішує її ключових проблем.

Новий Трудовий кодекс може стати фундаментом для більш прозорого, цифрового і формалізованого ринку праці. Але так само він може закріпити дисбаланс, де гнучкість означає вразливість.

Фінальне слово — за парламентом. І за тим, чи зможе він перетворити цей документ із компромісу в інструмент справедливих правил гри.

Авторка: Наталя Толуб

Фото: Фріпік

Читайте також: Робочі руки на вагу золота: 170 тис. грн водіям — нова реальність ринку праці