Український бізнес уже заплатив за війну десятки мільйонів доларів – і продовжує платити щодня через зростання витрат, дефіцит кадрів та постійні енергетичні ризики. Попри демонстративну стійкість, економіка дедалі більше переходить у режим виживання: ресурси витрачаються не на розвиток, а на утримання процесів.

Що саме стримує бізнес і якої підтримки він потребує, щоб перейти до зростання – це ключове питання 2026 року. Про це на Liga.Бізнес розповів СЕО інвестиційної групи «Молодість» Антон Мирончук.

Війна як фактор системних збитків

За даними Європейської Бізнес Асоціації, лише 11% компаній не зазнали втрат від початку повномасштабного вторгнення. Водночас 19% бізнесів повідомляють про втрати до $1 млн, ще 25% – у межах $1-10 млн, а 20% – понад $10 млн.

Ці цифри демонструють не лише прямі руйнування, а й масштаб втрачених можливостей. Значна частина компаній змушена спрямовувати ресурси не на розвиток, а на відновлення або підтримку базової діяльності. Ще близько чверті підприємств не можуть точно оцінити свої збитки, що додатково підкреслює високий рівень невизначеності.

Економіка витрат замість економіки розвитку

Окрім прямих втрат, бізнес стикається з постійним зростанням непрямих витрат. Енергетичні атаки змусили підприємства масово вкладатися в автономні джерела живлення, резервну логістику та додаткові технічні рішення.

Йдеться не лише про генератори чи пальне. Це також витрати на обслуговування обладнання, ремонти після перепадів напруги, перебудову виробничих процесів і втрати часу через повітряні тривоги. У підсумку значна частина фінансових і управлінських ресурсів спрямовується не на масштабування, а на підтримку функціонування.

Це безпосередньо гальмує економічне зростання. За оцінками Національного банку України, прогноз динаміки ВВП поступово знижується, що відображає ефект накопичених витрат і обмежених інвестиційних можливостей.

Нерівність адаптації

Війна суттєво посилила розрив між великим бізнесом і малим та середнім підприємництвом. Великі компанії мають доступ до фінансових ресурсів, що дозволяє їм швидше впроваджувати енергонезалежні рішення, диверсифікувати ризики та забезпечувати безперервність процесів.

Натомість малий і середній бізнес працює в умовах обмежених резервів, де будь-який додатковий витратний фактор може стати критичним. Втрата навіть одного ключового працівника або короткостроковий збій часто має непропорційно великий вплив на діяльність.

Кадровий дефіцит лише поглиблює проблему. За даними опитувань Європейської Бізнес Асоціації, майже 80% компаній називають нестачу кваліфікованих працівників одним із головних викликів, а понад половина вже втратили частину критично важливого персоналу через мобілізацію або міграцію.

Бізнес не зупинився, але змінився

Попри масштабні втрати, підприємницька активність в Україні зберігається. Кількість нових ФОПів у 2025 році навіть перевищила довоєнні показники, що свідчить про здатність економіки адаптуватися.

Водночас змінюється сама структура бізнесу. Зростає частка малих, гнучких форматів, тоді як великі інвестиційні проєкти реалізуються значно обережніше. Енергонезалежність, логістична стійкість і швидкість ухвалення рішень стають ключовими умовами роботи на ринку.

Фактично формується нова економічна модель — модель постійної адаптації, у якій ризики інтегровані в щоденну діяльність.

Що стримує подальше зростання

Серед ключових факторів тиску бізнес системно виділяє кілька напрямів: атаки на енергосистему, дефіцит робочої сили, загальну безпекову ситуацію, скорочення внутрішнього попиту та макроекономічну нестабільність.

Фінансові резерви дедалі частіше витрачаються на покриття операційних витрат, а не на інвестиції. Це означає, що економіка поступово втрачає потенціал для швидкого відновлення.

Якої підтримки потребує бізнес

Головний запит бізнесу сьогодні — зниження ризиків і підвищення передбачуваності середовища. Серед ключових пріоритетів — зрозумілі правила бронювання працівників, інструменти страхування військових ризиків, зменшення регуляторного тиску, пом’якшення валютних обмежень і більш ефективна взаємодія з державними інституціями.

Йдеться не стільки про пряме фінансування, скільки про створення умов, у яких бізнес може планувати, інвестувати і розвиватися.

Від виживання до зростання

Українська економіка вистояла завдяки поєднанню внутрішньої адаптивності та міжнародної підтримки. Водночас реальний ВВП досі залишається суттєво нижчим за довоєнний рівень, а частина економічного потенціалу втрачена разом із територіями та населенням.

Наступний етап — перехід від моделі виживання до моделі зростання. І він напряму залежить від того, чи зможе держава разом із бізнесом сформувати нові правила гри, які зменшать ризики та відкриють простір для інвестицій.

Український бізнес уже довів свою здатність працювати в екстремальних умовах. Тепер головне завдання — перетворити цю стійкість на реальний економічний розвиток.

Читайте також: Квартира «є», але юридично її може не існувати: тисячі українців ризикують втратити майно через старі документи

Фото: колаж «Київщина 24/7».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.