Вони давали нам 72 години. Вони везли з собою парадну форму для маршу Хрещатиком та замовляли столики в київських ресторанах на вечір 26 лютого. Натомість отримали запеклий опір кожного метра української землі, крижані води річки Ірпінь та безславну втечу, яку згодом боягузливо назвуть «жестом доброї волі».

2 квітня – дата, що назавжди вписана в генетичний код Київщини. Це день, коли останній окупант залишив межі області, залишивши по собі біль Бучі, руїни Бородянки та спустошення незламного Гостомеля. Журналісти «Київщини 24/7» зібрали воєдино всі факти, свідчення та ключові дати, щоб відтворити повну хронологію битви, яка змінила хід світової історії.

24 лютого: удар з неба і прорив з півночі

 Близько 5-ї ранку Київщину розбудили вибухи – удари по військових аеродромах у Василькові та Борисполі, по інфраструктурі, по системах ППО.

Близько 11:00 небо над Київським водосховищем заповнили десятки російських гелікоптерів. Вони летіли на Гостомель. Одночасно з території Білорусі через Чорнобильську зону рушили колони техніки. Танки, БТРи, вантажівки – безкінечний потік, який мав за кілька днів дійти до Києва.

 Маршрут був простий і цинічний: Чорнобиль – Іванків – Димер – Вишгород – столиця.

 Гостомель: десант, який мав відкрити ворота до Києва

 Аеропорт «Антонов» у Гостомелі був ключем. росія кинула туди десант – елітні підрозділи, які мали захопити злітну смугу, щоб уже за кілька годин приймати важкі транспортні Іл-76 із технікою та підкріпленням.

 Це був сценарій блискавичного захоплення столиці. Але все пішло не так. Нацгвардія, 72-га механізована бригада, підрозділи ЗСУ вступили в бій одразу після висадки. Гелікоптери збивали, десант розсіювали, а злітну смугу накрили артилерією. Вона стала непридатною для посадки.

 План «Київ за 3 дні» почав сипатися вже в перші години війни. Гостомель не став воротами до столиці. Він став пасткою.

 Чорнобильський напрямок: колони, які захлинулися

 Поки точився бій за аеропорт, через Чорнобильську зону рухалися основні сили. Іванків став першим рубежем. Там українські військові та місцеві жителі підірвали міст через річку Тетерів, сповільнивши наступ.

 Це був критичний момент: кожна година затримки руйнувала логістику ворога. Колони почали розтягуватися на десятки кілометрів. Пальне не встигало підвозитися, техніка ламалася, частину просто кидали. Швидкий марш на Київ перетворювався на хаотичний рух без контролю.

 Ірпінь, Буча, Ворзель: передмістя, які стали фронтом

 Вже 25-26 лютого бої перемістилися у передмістя Києва. Ірпінь – ключова точка. Саме тут проходила одна з головних доріг до столиці. Міст через річку Ірпінь у районі Романівки було підірвано. Це рішення відрізало ворогу швидкий шлях. Київ буквально став островом.

 Буча і Ворзель опинилися під окупацією. Вулиці, по яких ще вчора ходили люди, перетворилися на зони бойових дій. Саме тут почалася трагедія, масштаб якої світ усвідомить лише після звільнення.

Березень: лінія води і крові

 Березень став місяцем позиційної війни та неймовірної людської трагедії. Київщина розділилася на «окуповану зону» та «фортецю».

 Українське командування ухвалює геніальне та складне рішення – підірвати дамбу в Демидові. Вода з Київського водосховища затоплює заплаву річки Ірпінь – десятки квадратних кілометрів території.

 Села частково йдуть під воду. Люди втрачають домівки. Але разом із цим зникає і можливість для російських танків рухатися вперед. російські танки просто тонули в болоті. Маленька річка стала непереборною стіною довжиною у 40 кілометрів.

Мощун: бій за Київ, який вирішувався в одному селі

 Мощун – невелике село, яке стало ключем до столиці. російські війська намагалися форсувати Ірпінь і закріпитися тут, щоб відкрити собі шлях на Оболонь.

 Бої тривали тижнями. Позиції переходили з рук у руки. Артилерія працювала без зупинки. Авіаудари накривали село. Українські військові трималися буквально на межі.

 Мощун був зруйнований приблизно на 70%. Але ворог не пройшов. І саме тут остаточно зламався наступ на Київ.

 

Броварський напрямок: танкове кладовище

Зі сходу російські війська намагалися обійти Київ через Бровари. Колони рухалися через Велику Димерку, Скибин, намагаючись прорватися до столиці. Але були розбиті.

 Кадри знищеної колони 90-ї танкової дивізії облетіли весь світ. Командир полку загинув, техніка горіла годинами. Це стало символом: російська армія не є непереможною.

 Після цього ворог на Броварському напрямку перейшов у глуху оборону.

 Контрнаступ

До середини березня ситуація для російських військ стала критичною: зірвана логістика, нестача пального, великі втрати техніки, відсутність просування. Колони стояли тижнями. Ворог, який мав брати Київ, намагався просто втримати позиції.

 Друга половина березня. Українські сили переходять у наступ. Поступово звільняються населені пункти Київщини. Розбиваються тилові маршрути ворога, нищиться техніка, відрізаються шляхи відступу.

 28 березня – офіційне звільнення Ірпеня. Місто, яке стало символом спротиву, повертається під контроль України після боїв за кожен квартал.

 1 квітня – звільнення Бородянки, Ворзеля, Макарова. Українські сили заходять у Гостомель.

 2 квітня – вся Київщина офіційно звільнена. російські війська відступають поспіхом. Вони залишають техніку. Позиції. І сліди злочинів.

 Ціна звільнення: правда, яку побачив світ

 Коли українські військові, журналісти і слідчі зайшли у звільнені міста – світ здригнувся.

 Буча. Розстріляні цивільні на вулицях. Авто з написом «Діти». Братські могили біля храмів.

 Бородянка. Зруйновані багатоповерхівки, у які скидали авіабомби. Люди, які загинули під завалами власних квартир.

 Гостомель, Ірпінь, Макарів. Випалені квартали, знищені вщент будинки, тисячі зламаних життів.

 Понад 1300 мирних мешканців Київщини були вбиті під час окупації. І це лише ті, кого вдалося встановити…

 Звільнення Київщини – це не просто епізод війни. Це момент, коли стало очевидно: Україна вистоїть. Саме тут було зруйновано головний план росії. Саме тут «друга армія світу» вперше отримала масштабну поразку. Київщина вистояла. Через підірвані мости. Через затоплені села. Через бої за кожен метр.

Читайте також: 4 роки після звільнення Бучі: місто, де світ уперше побачив справжнє обличчя війни

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.