Що робити, щоб у Львові не вбивали працівників ТЦК

Події України
Поділитись
І хоча деталей цього інциденту ніде не опубліковано, відео з бодікамер також не оприлюднено, виникає питання, а що ж робити, що таких фатальних конфліктів не було…
Як розмірковує Кирило Данильченко, нині українське цифрове суспільство хочуть зламати радянськими методами. І ось чому. 
Щодо вчорашньої трагедії у Львові — один загинув, один сяде, мінус дві людини для ЗСУ.
До батога у вигляді ТЦК в балаклавах, які підрізають машини і жорстко пакують, масштабуючи Одесу, життєво необхідний пряник.
Бо батіг у нас часів попереднього техукладу. Це коли людина жила строго за пропискою і о 7-й ранку вже мала стояти біля станка на заводі «Червоний пахар» — приїхали з дільничним на прохідну і забрали.
А зараз прийде до нього дільничний, а він тупо не відчинить. Бо сидить вдома і описує картки товарів для інтернет-магазину, або зводить логістику, або працює торговим на телефоні.
Змінився сам спосіб заробляти на життя.
Сьогодні він вдома переспить, завтра у коханки, а післязавтра поїде до тата на дачу. Ви реально будете посилати оперів по адресах ловити його величність діловода?
А охороняти його теж будете трьома групами поліції, поки він бойову не отримав?
Навіть якщо приймати всіх підряд мобільними блокпостами, ділити райони на сектори і чистити прямо з машин — десятки тисяч на місяць ми не обробимо.
Немає у нас стільки інструкторів, розосереджених учебок і наметів. Хто там жив — той чудово зрозуміє.
Все ж таки хтось приходить і сам, хтось іде на контракт, набирається 220 тисяч на рік. Так ще 10 років можна бігати. Особливо якщо врахувати, що СЗЧ — теж чимала кількість.
І ти їх у лави доблесних сил оборони, а вони звідти. Їм світить 10 років тюрми, але ж вони не дурники і розуміють, що півмільйона ухилянтів у пенітенціарну систему не засунеш, місць там історично не було більше 60 тисяч. А далі фронту все одно не пошлеш.
Відключити картки 3.5 мільйонам тих, хто не дійшов? По-перше, це третина працюючої економіки, ви її просто покладете.
А по-друге, більшість візьме картку у тата, мами, дружини чи сестри. А частина розумних прикрутять до телефону квазікеш типу Zen і будуть спокійно платити в Сільпо через Google Pay, якому взагалі похуй, польський там IBAN чи наш.
Впаяти 17 тисяч штрафу за те, що не прийшов з 2014 року? Та робіть хоч 32, вони їх відкладають, я впевнений. Заплатять пару тисяч, воно зависне в системі як «частково сплачено», і ви будете своїми півтора приставами роками шукати 3 мільйони боржників.
І що далі — заберете у нього телефон у рахунок штрафу?
Коротше, немає у вас методів проти Ухилеса як явища. Когось, звичайно, приймуть, цифри на папері будуть великі, але масово ніхто не піде. І чим більше тиснути, тим сильнішою буде пружина.
Треба дати нормальну мотивацію — зарплати сильно більші за 23 тисячі, реальні плюшки за контракт, прозорий графік замін для тих, хто вигорів, можливість переводів за спеціальністю. Приймати людей теж треба з розумом.
Але плюшки — це ключове. Людина сама повинна хотіти йти, в армію під час війни треба брати найкращих.
Сорян, але найкращі на 23 тисяч у холодильнику таскати туші або в госпіталі пораненими рвати спину за 500 баксів не підуть.
Але в Раді півтори каліки сидять у будній день, всі дуже зайняті. У нас же екзистенційна війна, хулє.
Держава намагається зламати цифрове суспільство 2026 року інструментами радянського військкомату. Але це тупик.
Або система вмикає ринкові механізми (адекватні гроші, прозорі строки, переводи за фахом, підйомні адекватні) на додаток до прийомів з машин, або вчорашні новини будуть здаватися нам спокійним днем.

Залишити відповідь