Україна заявила про масштабування системи перехоплення повітряних цілей із використанням віддаленого керування. Йдеться про новий підхід у протиповітряній обороні, який дозволяє керувати перехоплювачами на значній відстані від зони їхнього застосування.

Про це повідомив міністр цифрової трансформації та оборонних інновацій Михайло Федоров.

---

Як працює система віддаленого керування

За словами міністра, нова технологія змінює підхід до роботи операторів. Вони більше не повинні перебувати безпосередньо поблизу зони ураження.

«За словами міністра, впровадження оборонних інновацій дозволяє операторам більше не бути прив’язаними до конкретних позицій на фронті. Тепер управління дроном-перехоплювачем може здійснюватися із захищеного середовища у Києві, Львові або навіть з-за кордону.»

Таким чином, управління системами перехоплення може здійснюватися дистанційно, що зменшує ризики для персоналу.

---

Розвиток технології та роль Brave1

Розробка таких рішень розпочалася близько року тому в межах оборонного кластера Brave1. З того часу технологія пройшла етап тестування та поступового впровадження.

Сьогодні, за даними відомства, українські оператори вже застосовують ці системи для ураження повітряних цілей на великих дистанціях — від сотень до тисяч кілометрів від місця розташування операторів.

---

Впровадження серед виробників

Як повідомив Михайло Федоров, наразі понад десять виробників уже інтегрували можливість віддаленого керування у свої розробки. Це дозволяє розширювати використання технології в різних підрозділах.

Міністр також окреслив подальші цілі розвитку системи повітряного захисту.

---

Подальші цілі у сфері протиповітряної оборони

Серед наступних етапів — підвищення рівня виявлення повітряних цілей та ефективності їхнього перехоплення.

За планами, система має забезпечувати майже повне виявлення об’єктів у повітрі та досягти високого відсотка їхнього знешкодження.

---

Перехід до віддаленого керування системами перехоплення відображає загальну тенденцію до цифровізації оборонних процесів. Це дозволяє зменшити ризики для операторів і підвищити гнучкість застосування систем.

Також така модель створює можливості для швидкого масштабування технологій без необхідності фізичного переміщення персоналу. У довгостроковій перспективі це може змінити підхід до організації повітряної оборони та підвищити швидкість реагування на загрози.