Бенкет на тлі комунального хаосу – саме так можна описати те, що сьогодні відбувається у Борисполі. Поки звичайні містяни шоковані якістю ремонту доріг, їздять в іржавих маршрутках та змушені платити за це з кожним роком усе більше, задихаються від смороду переповнених сміттєвих баків – місцева влада виписує собі зарплати, яким могли б позаздрити топменеджери столичних корпорацій.

Понад 200 тисяч гривень на місяць із кишень платників податків – це не фантастика, а офіційні доходи бориспільських чиновників.

Про те, як місто перетворюється на закриту годівницю для обраної касти, де захмарні доходи керівництва прямо пропорційні рівню хаосу на вулицях – розбирались у традиційній рубриці «Політика без фільтрів».

Зарплатний парадокс: сотні тисяч за відсутність результату?

Оприлюднені дані про доходи посадовців Борисполя у деклараціях за 2025 рік демонструють цинічну прірву між кабінетами міськради та реальністю на вулицях.

Поки місто потопає у проблемах, керівництво стабільно отримує понад 100 тисяч гривень, а в окремі періоди ці суми сягають астрономічних 200 тисяч. Такі дані оприлюднив колишній депутат Бориспільської міськради Олег Верес.

Тамара Матяш (заступниця міського голови) – абсолютна лідерка за річним доходом, який сягнув близько 1,7 млн грн, що підтверджується офіційною декларацією посадовиці за минулий рік. Лише у вересні їй нарахували 223 247 грн (171 900 грн «чистими»), у лютому – 173 854 грн. Більшість місяців її офіційна оцінка праці не опускалася нижче 100 тисяч гривень, лише січень видався «бідним» – 74 971 грн «на руки».

Друге місце займає Людмила Бистра (ще одна заступниця міського голови) – її річний дохід перевищив 1,5 млн грн. Лютий став для неї справді «золотим» – 275 305 грн нараховано (211 984 грн «на руки»). Восени та взимку виплати також вражали: у листопаді – 117 486 грн, у грудні – 117 152 грн.

Дмитро Гопанчук (заступник мера) поклав до кишені понад 1,4 млн грн за рік. У травні він отримав 144 661 грн, а у жовтні – 203 764 грн (156 898 грн «чистими»). У січні він отримав свою «найскромнішу» зарплату за рік – 60 831 гривню.

Сергій Лещенко (керуючий справами виконавчого комітету) працює на посаді лише з травня, але одразу взяв високий фінансовий темп, заробивши понад 1 млн грн за неповний рік. За жовтень йому нарахували 213 590 грн (до видачі – 164 464 грн), у листопаді – 218 063 грн (до видачі – 167 909 грн), у грудні 120 тисяч гривень «на руки».

Владислав Байчас (секретар ради) виявився найскромнішим, на фоні колег його доходи виглядають «найменшими» – середня зарплата трималася на рівні 37-53 тисяч гривень на місяць. Проте і тут без «преміальних піків» не обійшлося: 53 620 грн у липні та 45 492 грн у грудні посадовець отримав «чистими». Загальний річний дохід склав приблизно 616 тисяч гривень.

Реальність: ветерани за бортом та сміття замість пандусів

Поки у зарплатних відомостях чиновників майорять шестизначні цифри, реальний Бориспіль потопає у байдужості. Соціальні мережі міста давно перетворилися на суцільну електронну книгу скарг.

Найбільший цинізм влади проявляється у ставленні до людей з інвалідністю та ветеранів.

Мешканці публікують фото входу до управління соцзахисту: паркувальні місця для людей з інвалідністю фактично заблоковані. Замість доступу там лежать купи снігу чи сміття. За словами місцевих, у більшості держустанов міста немає навіть елементарних пандусів та нормальних заїздів із парковок.

«Це ставлення як до ізгоїв…», – обурюються місцеві.

У коментарях до публікації додають, що заїзд до парковки відсутній у всіх державних закладах Борисполя.

«Людині потрібно виїжджати на проїжджу частину, щоб заїхати до установи. У «Ветеран pro» так ж ситуація», – пишуть у коментарях.

Замість гучно задекларованої Ради безбар’єрності, серед очільників якої Дмитро Гопанчук із космічною зарплатою, Бориспіль демонструє системне ігнорування базових потреб.

Маршрут №318: іржаві консервні банки та транспортне пекло

Замість розвитку бориспільці щодня проходять квест на виживання у транспорті.

Маршрут Бориспіль-Київ (№318) мешканці прямо називають «бардаком». Технічний стан автопарку катастрофічний – це іржаві, брудні автобуси, які влітку перетворюються на задушливі камери, а взимку промерзають наскрізь.

Графіка руху, за словами місцевих, просто не існує – водії їздять так, як їм заманеться, можуть рушити, коли людина ще не зайшла в салон, а хамство стало буденністю. У вечірній час або в мороз пасажирів нібито можуть просто висадити посеред дороги, відмовившись їхати до кінцевої.

Проблеми з маршрутками тривають роками, будь-які спроби змінити компанію зривалися, і у містян виникає логічне запитання: чи «покриває» хтось «зверху» цього перевізника?

Пацюки замість сервісу: комунальний провал

Підвищення тарифів на вивіз сміття, як повідомляють місцеві, не принесло місту нічого, крім збільшення цифр у платіжках.

На вулиці Момота та в інших локаціях майданчики переповнені, а територія навколо перетворена на антисанітарні звалища.

«Сморід, пацюки бігають як коні… повна антисанітарія», – констатують місцеві.

У коментарях місцеві доповнюють, що комунальні служби виконують роботу суто «для галочки»: забирають лише те, що в баках, ігноруючи сміття поруч. Жодні зрушення не відбуваються без скарг і тиску з боку громади.

Антирекорд року

Поки заступники бориспільського мера мають сотні тисяч зарплати, мешканці міста отримали черговий «подарунок» – свіжовідремонтоване перехрестя на шляху до центральної лікарні та поліклінік. Але замість обіцяної доступності люди побачили справжню смугу перешкод, яку в народі вже охрестили «плювком в очі громаді».

Мешканці міста констатують: 2026 рік став роком «інфраструктурного вандалізму». У коментарях під фото горе-ремонту пишуть – такої низької якості робіт на вулицях Борисполя не бачили десятиліттями.

У підсумку, Бориспіль сьогодні – це місто, яке схоже розірване прірвою між громадою і місцевою владою.

Поки люди мерзнуть на зупинках в очікуванні іржавої маршрутки, ветерани намагаються потрапити до фізично недоступних для них установ та воюють із комунальниками, керівники міста щомісяця кладуть до своїх кишень сотні тисяч гривень.

Це виглядає не просто як управлінська недбалість, а відверте знущання з платників податків. Коли чиновник забирає додому понад 200 тисяч гривень щомісяця, він зобов’язаний забезпечити місту хоча б базовий сервіс і комфорт, а не закривати очі на транспортний та інфраструктурний хаос.

Втім, наразі реальність така, що бориспільці зі своїх податків оплачують розкішне життя кількох посадовців, отримуючи натомість байдужість та розруху.

Читайте також: 17 га під промзону, 5,8 млн кредиту та зміна критичної інфраструктури: як Бориспіль «перезавантажили» за день.

Фото: «Київщина 24/7», Газета «Вісті. Інформація. Реклама».

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.