«Я знав, що маю бути тут»: історія штурмовика Андрія «Шульги»
Військовий із Львівщини штурмовик Андрій «Шульга» був нагороджений відзнаками «За хоробрість» та «Хрест пошани». Він неодноразово зустрічався з ворогом та навіть, отримавши поранення, продовжує боронити Україну.
-Андрію, чим Ви займалися до повномасштабного вторгнення?
-Я здобув освіту в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Раніше працював web-дизайнером.
– Яка мотивація була вступити до лав ЗСУ? Чому саме штурмовик?
– Я розумів, що можу і повинен зробити свій внесок в боротьбі з ворогом. Це був, без сумніву, важливий крок для мене, і я відчуваю велику відповідальність. Служба у ДШВ має сильний вплив на мою особистість, роблячи мене сильнішим та витривалішим. Для мене – це великий досвід, який загартовує мій характер для подальших викликів в житті. Чому саме штурмовик ? Ця професія знайшла мене, а не я її. Свій бойовий шлях я коротко описав в одному з інтерв’ю –
- Які особливості роботи та які труднощі ?
– В армії велика увага приділяється дисципліні і здатності зосереджуватися на завданнях.

Здатність ефективно взаємодіяти з іншими членами команди, слухати та дотримуватися командних інструкцій сприяє успіху не лише в бойових ситуаціях, але і в повсякденних армійських обов’язках.
– Який штурм вважається вдалим?
– Найідеальніший штурм, коли всі хлопці повертаються живі, здорові. Ми виконали бойове завдання, виконали його успішно, без жертв. Для мене це реально найвдаліший штурм.
– Чи відчувається різниця між цивільними та військовими?
– Так, відчувається. Що більше часу проходить, тим більшою ця різниця стає.

Це звичайно стосується не всіх, але хто ніяким чином не дотичний до війни, то відповідно свідомість у таких людей дуже відрізняється від нашої.
– Що допомагає морально ?
– Звичайно – це родина, яка завжди мене підтримує. Також люди, з якими я познайомився в період служби в 95 окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді. Спілкування з однодумцями дуже допомагає триматися і не вигорати.
– Служба навчила вас працювати в команді? Коли ви не на позиціях, то продовжуєте спілкуватися з побратимами?
– Так, безумовно. Вміння працювати в команді є однією з найважливіших чинників для успішного виконання бойового завдання. Спілкування з побратимами дуже допомагає створити міцний колектив, який буде довіряти один одному.

Важко довірити своє життя людині, яку ти не знаєш. А в штурмовій групі кожен повинен бути впевненим у своєму побратимі на 100%, тому що від дій кожного залежить успіх операції. Я вірю, що досвід, отриманий під час служби, має свою цінність. Він формує характер, відповідальність, уміння працювати в команді, приймати рішення в складних умовах і доводити справу до кінця. Це якості, які важливі в будь-якій професії.
- Що зробите насамперед після перемоги України?
– Важко відповідати на це питання. Стараюсь про це зараз не думати. Зараз важливіше продовжувати ефективно виконувати свою роботу. Я також сподіваюся, що суспільство буде пам’ятати, якою ціною зберігається держава, і розуміти, що людям, які повертаються з війни, потрібна можливість комфортної інтеграції в цивільне життя. Можливість знову стати частиною мирного життя, працювати, розвиватися і приносити користь у нових умовах.
Луцюк Вікторія.
