За дипломатичним, щоправда, неофіційним етикетом, перший візит до іншої держави має здійснити новообраний президент, а його господарем має бути той глава держави, який перебуває на посаді довше.

Саме тому президент Польщі Кароль Навроцький (закликав зупинити “бандеризм”), який обійняв цей посту у серпні цього року, мав би приїхати в гості до Володимира Зеленського – більше того, таке запрошення було направлено до Варшави.

Спочатку Польща, а далі – скрізь 

Однак у Навроцького вважали, що це Зеленський має виказати знак поваги і прибути з візитом до столиці Польщі першим. Зрештою, казали у Варшаві, практично всі численні закордонні поїздки Зеленського починаються з перетину кордону з Польщею, і вже звідти він відлітає, куди йому потрібно: отож він міг би хоч раз не просто використати Польщу як сіни перед візитом до інших столиць, а затриматися тут на повноцінну зустріч із президентом.

Схоже, що поляки у звичній їм манері вкотре хотіли сказати українцям, що вони “паньство”. І навіть те, що Польщу не запросили за стіл переговорів про завершення поляки чомусь звинувачували українців. На цьому тлі вступ України в ЄС і схвалення з боку Польщі постійно наражається на “волинський наратив”, який поляки використовують для згадування про не завжди, м’яко кажучи, дружні стосунки між нашими країнами. 

Водночас Зеленський мав досить теплі стосунки із попереднім президентом Анджеєм Дудою, який, щоправда, наприкінці каденції досить негативно відгукнувся у бік українців, погрожуючи закрити Ряшів.

“Ми разом пройшли довгий шлях, і я не зраджу нашої дружби”, – заявив він в інтерв’ю польським журналістам, згадуючи Дуду. 

Обраний у червні цього року Навроцький ніколи не приховував, що, м’яко кажучи, скептично ставиться до України та українців, а на чільне місце у двосторонніх відносинах ставить “з’ясування історичної правди” – насамперед щодо подій на Волині в 1940-х і вважає, що Київ у ході президентської кампанії намагався підіграти його опонентові Рафалу Тшасковському.

Наявність логістичного хабу у Жешуві (Ряшеві), через який до України надходить зброя та перебування у Польщі біля мільйона українських біженців, які, втім, здебільшого працюють, робить Польщу найбільшою західною сусідкою, з якою українцям треба дружити. 

Важливо те, що Польща це не лише Навроцький. Внутрішню та зовнішню політику країни тут формує і  здійснює уряд, а його лідер, політичний противник Навроцького Дональд Туск є цілком проукраїнським політиком, який не ставить під сумнів важливість стратегічних відносин з Києвом.

Під час візиту до Варшави Зеленський кілька разів наголосив, що він – перший лідер іноземної держави, який відвідав польську столицю з офіційним візитом, і він вдячний Польщі за таку честь. Плюс формат візиту Зеленського передбачав його зустрічі не лише з Навроцьким, а й зі спікерами обох палат польського парламенту та з прем’єром Дональдом Туском, який щойно повернувся з саміту ЄС у Брюсселі.

Українсько-польська дружба проти Москви

Польський президент задекларував, що Україна може й надалі розраховувати на політичну та дипломатичну підтримку з боку Польщі, Варшава наполягатиме на посиленні санкцій проти Росії, зокрема проти її “тіньового флоту”.

Окремо Навроцький згадав про питання передачі Києву кількох літаків Міг-29 ще радянського виробництва, які стоять на озброєнні польської армії. Можлива передача ЗСУ винищувачів, ресурс яких, відповідно до стандартів НАТО, вже практично вичерпано, протягом останніх тижнів став тут причиною чергового витка гарячої внутрішньополітичної дискусії.

Уряд нещодавно ухвалив рішення про можливість такої передачі, однак після цього один з високопоставлених співробітників президентської канцелярії заявив, що глава держави не може дізнаватися про такі трансфери озброєнь із преси, тим самим поставивши під сумнів усю цю схему.

На спільній прес-конференції з Зеленським Навроцький розставив крапки у питанні польських МіГів для України. Передача Мігів перебуває у компетенції уряду, заявив президент Навроцький.  

Індикатором прогресу на цьому напрямку стане доля 26 заявок на ексгумаційні роботи, що їх подав польський ІНП, і розгляд яких, на думку Варшави, гальмує українська сторона.