Термінво!

Нова велика війна?

Багато країн на межі.

Що вже відомо

Війна росії проти України переросла у ширше протистояння за участю інших держав. Це може стати частиною великої європейської або навіть світової війни. Є загроза, що путін може напасти на одну з країн НАТО.

Крім того, зростає ризик глобальних конфліктів на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні. Причиною є протистояння США і Китаю.

Дипломат, посол України в США у 2015 – 2019 роках Валерій Чалий розповів 24 Каналу, що через це формується нова світобудова. У цих умовах перед Україною постає багато важливих та непростих викликів, аби не залишитися у “сірій зоні”.

“До війни будуть залучені інші країни”: який у путіна план?

З огляду на те що відбувається навколо нас і всередині України, ми зараз рухаємося до завершення російсько-української війни чи до ще складнішого етапу?

Питання на мільярд доларів. Воно хвилює не тільки українців, а і європейців і весь світ. Але тут одразу треба уточнювати, про яку саме війну ми говоримо.

Якщо говорити саме про російсько-українську війну, то, на мій погляд, вона вже давно закінчилася. Поясню свою позицію. Вона не тільки моя. Реальна війна за незалежність точиться не лише проти росії, але й проти Північної Кореї. Я нагадаю, що росія в цій війні не одна. Їй допомагав Іран, а Білорусь надає свою територію. Тобто все це вже перетворилося на значно масштабніший конфлікт.

Я думаю, ми на порозі розгортання європейської війни. Вона і так уже є європейською, бо її центр географічно у Європі. Але я маю на увазі, що до неї будуть залучені й інші країни.

Одночасно розгортається і ширша війна. Хтось каже, що це вже третя світова, хтось каже, що ні. Але це можна буде визначити тільки постфактум. Ми вже бачимо елементи великих регіональних конфліктів, які переросли у війни. Близький Схід – це регіональна війна. Я думаю, що з’явиться ще одна точка війни в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Важливо! США та Іран найближчим часом можуть підписати меморандум про завершення конфлікту на Близькому Сході. Сторони досягли прогресу у переговорах, тому американці, ймовірно, вирішили призупинити місію в Ормузькій протоці. Є інформація, що представники країн готові підписати меморандум.

Тобто, з огляду на це, війна в глобальному масштабі – питання не на одне десятиліття. Ми вже увійшли в період війн.

Повне інтерв’ю Валерія Чалого: дивіться відео

YouTube video thumbnail for video with id:MqlyUt2t5nY

Якщо ж говорити про війну на нашій території, то ситуація складна. Вона складна з огляду на визначення стратегії, тому що і ми, і росіяни, і навіть наші європейські партнери мислять категоріями вчорашнього дня. У таких категоріях цю війну, на жаль, можна продовжувати доти, доки є ресурси. Але Україні це не підходить.

Це не просто мій прогноз – це те, що необхідно робити. Нам треба виходити з широкомасштабної війни в Україні. Звісно, це легко сказати, але я бачу такий шлях.

Я думаю, що ескалація буде більшою. росія і путін захочуть продемонструвати слабкість країн НАТО. Зроблять якісь кроки в цьому напрямку. Саме ця ескалація призведе до необхідності розв’язувати питання не так, як воно вирішується зараз.

А воно зараз фактично ніяк не вирішується з огляду на міжнародне рішення. Є тільки підтримка України, але немає рішення щодо завершення широкомасштабної війни.

Якщо цього року в тому чи іншому вигляді буде атака росіян на країни НАТО і вони більше включаться в захист Європи від війни, тоді можна сподіватися, що це питання вирішуватиметься вже наступного року. Якщо цього не відбудеться, мені зараз важко прогнозувати. Тоді буде тільки війна на виснаження, а вона нам не підходить.

Зверніть увагу! Аналітики вважають, що росія готує підґрунтя для нападу на одну з країн Балтії. Кремль прагне показати НАТО як агресора, зокрема лунали звинувачення у бік Литви. Начебто з боку альянсу триває свідоме посилення напруги поблизу кордону з Калінінградською областю.

Тобто далі буде гірше?

Ні, я кажу, що далі можливі різні сценарії. Є оптимістичний сценарій, є песимістичний, є більш середній. Ми не знаємо, що відбудеться з огляду на зміни у геополітиці.

От Близький Схід. Усі знали, що там може бути, була підготовка. Але масштаби зміни уваги на Близький Схід, переорієнтацію потоків зброї ми не могли ні поміряти, ні оцінити. І досі не можемо. Так само як і вплив цін на нафту.

Тобто є фактори, які ще можуть з’явитися, а ми їх поки не бачимо. Я вже не кажу про ті скандально відомі “чорні лебеді”. Хочеться, щоб вони влетіли в Кремль. На це можна розраховувати, але це не прогнозовані речі.

А от те, що прогнозовано, я вам і кажу. Є сценарій, який я вважаю досить оптимістичним. Насправді я вважаю, що можливість виходу України з широкомасштабної війни є. Але тільки разом з європейцями.

“путін не чекатиме на це”: чому НАТО боїться удару росії по Європі
Адмірал Роб Бауер казав, що росія може напасти на одну з країн Європи, але це буде пов’язано не з Україною, а з Китаєм у контексті дій навколо Тайваню. Це турбує НАТО. Наскільки це реально?

З Робом Бауером я говорив два роки тому, коли він очолював військовий комітет НАТО. І буквально минулого тижня, коли він презентував у Києві свою книгу “Хочеш миру – готуйся до війни”. Його позиції тоді й зараз – різні.

На той момент я говорив йому про ті речі, про які він зараз говорить уже публічно. Не про те, що це чиєсь бажання або якась вигадка України, а про те, що така можливість є.

Бо раніше вважалося, що атака путіна на Європу – це ніби другий фронт для нас, який послаблює тиск на Україну і дає нам можливість. Це правда. Але ви ж бачите, як на це досі реагують у НАТО. Ми навіть чули реакції в таких країнах, як Естонія.

Коли Володимир Зеленський сказав, що треба готуватися, бо може бути удар, там одразу емоційно відповіли: не провокуйте. Вони досі хочуть уникнути сценарію, який уже просто на них насувається. І Роб Бауер тепер уже каже, що це можливо.

Аргументи, які він наводить, я приймаю. Але я вважаю, що є ще додаткові фактори, особливо якщо подивитися на останню ситуацію в росії. Ви ж подивіться, яка у них була постійна тактика.

Стратегії в них мало. Стратегія одна – показати себе гравцем на рівні США і Китаю. Але це не здійсниться. А от тактика в них була чітка.

Спочатку була Грузія. Зайшли, окупували, спробували анексію. А потім ми бачимо, чим це завершилось. Усі промовчати, висловили занепокоєння. Потім був Крим. Потім, коли вони відчули, що так можна, пішли на схід України – у Донецьку і Луганську області. Потім побачили слабкість української влади й пішли далі – до повномасштабного вторгнення.

Нагадаємо. росія 8 серпня 2008 року здійснила збройний наступ на Грузію. Активна фаза бойових дій тривала до 12 серпня. В результаті цього частина Грузії опинилась під контролем росії. Зокрема мовиться про близько 20% території.

Крим тут узагалі дуже важлива точка. На Грузію не звернули такої уваги. А на Крим звернули.

До речі, американці теж. Можна вірити путіну чи ні, але в одному зі своїх виступів перед дипломатами він казав, що йому дзвонив Барак Обама у 2014 році, коли фактично вирішувалася доля після Майдану.

На той момент і зараз всі кажуть, чому Україна не стояла, не боролась, потім не стали воювати в Криму. А Барак Обама, коли з путіним розмовляв, як виявилось, він сказав, що це дуже хороший розвиток подій: компроміси з Януковичем і те, що розвивається.

Ось чому Крим став такою важливою точкою. Хоча, на мій погляд, реагувати жорстко треба було ще тоді (під час подій у Грузії, – 24 Канал). Або ще після Мюнхенської промови путіна у 2007 році, коли він уперше все це прямо заявив.

Їхня логіка в тому, що вони завжди перекривають одну ескалацію іншою. І зараз це вже не лише зовнішня історія, а й внутрішня. Їм треба мобілізувати росію, тому що наші щомісяця вибивають приблизно 35 тисяч, а вони вже працюють на межі. Їм (росіянам, – 24 Канал) потрібна загальна мобілізація.

Їм потрібно підняти всю країну і фактично повністю перевести її на воєнні рейки. Як путін казав, бабусі мають в’язати шкарпетки на фронт, як це було під час Другої світової війни. Ось чого вони хочуть.

Що для цього треба? України для цього вже недостатньо. Вони не можуть продати це всередині росії. Вони досі говорять про “спецоперацію”, хоча це вже давно повномасштабна війна.

І тут з’являється момент: дуже слабка ситуація в Європі, плюс бажання продати це як священну війну з НАТО. Бо яка “священна війна” з українцями? Навіть усередині (росіяни, – 24 Канал) не підтримують це. Так вони відповідальні за це все, але вважають, що це спецоперація, а не війна на виживання двох країн, двох систем, як воно є насправді.

Спокуса вдарити туди (по Європі, – 24 Канал) величезна. Це вирішує і військові питання – налякати європейців, щоб не постачали Україні зброю, і формує ті російські наративи, про які я сказав, і дає росії ще більшу ініціативу.

Але через те, що у росії немає ресурсу, його (напад на Європу, – 24 Канал) ще не здійснили. Блогери вже пишуть обурено: а чому б нам не повторити танками похід на Київ і не закінчити з цим? А їм відповідають: танків у нас уже немає. А де поділися ці вісім тисяч танків? Знищені.

“Вистачить 48 годин”: чи готове НАТО до можливого удару росії
Вже і танками не воюють. Це вже не та війна?

Я думаю, танки ще в грі. Питання тільки часу, коли їх захистять. Є вже динамічні системи, коли створюється купол РЕБ над чимось. Це можна і над танком зробити. Коли так станеться, ви побачите, танки знову будуть в грі.

Тому їм не потрібні танки на Європу. Їм потрібні, я думаю, наземні роботизовані системи, безпілотники, їм потрібні диверсійні групи. Все. Вони можуть просто зайти туди на 48 годин. Якщо чесно, я поки що не бачу, як НАТО зможе (протистояти, – 24 Канал).

Тобто перевіряють реакцію?

Це не просто про реакцію. Їм треба показати, що НАТО неспроможне захистити одну зі своїх країн.

Раніше в НАТО була позиція стримування. Вони досі її дотримуються. Мовляв, ми великий оборонний союз, з нами ніхто не пробував воювати й не посміє.

Але балтійські країни, коли побачили, що творилося в Бучі й на підступах до Києва, сказали, що їм таке не підходить. Мовляв, ми маленькі країни, через нас росіяни пройдуть і не помітять.

Тому вони попросили змінити концепцію (стримування, – 24 Канал) на концепцію недопущення. А це означає, що війська НАТО мають стояти в них уже на момент можливої атаки.

Вони зараз справді рухаються в цьому напрямку. Бундесвер перекидає дивізію в Литву, в Естонії вже діють близько тисячі британців, плюс є італійські літаки.

Але вони думають, що путін атакує тоді, коли буде готовий. Ні. Він атакував Україну широкомасштабно, коли в нього не було всього. Саме тому вони (росіяни, – 24 Канал) багато в чому і провалилися. Але він готовий іти на такі речі.

Я впевнений, що він не чекатиме, поки вони (країни НАТО, – 24 Канал) повністю вибудують цю систему. А вони рухаються швидше, ніж говорили, тому кажуть, що їм потрібно 2 – 3 роки на підготовку. А я думаю, що вікно можливостей для росії – це пів року – рік, не більше.

“Завдяки цьому ми не віддали Київ”: чому путін очікував на швидку перемогу?
путін неправильно оцінив дані, які йому давали про Україну до початку повномасштабного вторгнення? Він же думав, що увійде обмеженим контингентом, його тут зустрінуть, і що він завоює Київ за 3 дні.

Моя версія частково збігається з вашою. У росії також є корумповані люди, як і тут агентура, яка не так діяла, і розвідка, яка не те дала.

Я думаю, що він вважав захоплення Києва абсолютно реальним. Навіть якби не зустрічали з квітами й так далі. Тому всі ці великі американські аналітичні моделі вважали саме так. Це не дивно, що вони говорили, що у нас немає шансів.

Питання в тому, що було б далі? Що було б із Києвом? Я думаю, що люди виїжджали б.

Попри те, що ми віддаємо належне такому пориву мобілізації людей, які вийшли захищати країну, але нічого б не було без ЗСУ, ветеранів АТО, наших аеромобільних військ, без тих, хто звільняв Гостомель. Як і без зброї – “Джавелінів”, “Байрактарів” та протитанкової зброї та навіть без автоматів Калашникова, які тоді роздавали в Києві.

Я вважаю, ми завдячуємо нинішній ситуації поєднанню трьох факторів. Перший – переоцінка з боку росії. Другий – готовність людей стати на захист. Третій і головне те, що наші Збройні сили зайняли оборону там, де росіяни не очікували.

Важливо! Володимир Зеленський заявив, що з початку 2026 року росія втратила вже понад 89 тисяч військових. Загалом з 24 лютого 2022 року цифра сягає більше, ніж 1 297 670 осіб.

У мене є припущення, що вони отримували дані розвідки з кабінетів політичного керівництва України.

Тепер ми знаємо, що військові взяли на себе величезну відповідальність. Це такі люди як генерал-лейтенант Сергій Наєв, який командував північним напрямом на той час. Це генерал запасу ЗСУ Валерій Залужний. Попри всю критику, це колишній міністр оборони Олексій Резніков. Він проголосував на Радбезі разом з Залужним за оголошення воєнного стану. Ніхто більше цього не зробив.

Тоді вже було ясно, що це війна. А Рада нацбезпеки та оборони й президент не приймали рішень, яких вимагав закон. А потрібно було запровадити воєнний стан, мобілізацію і віддати команду військовим вийти з частин та готуватися до війни.

До того ж була певна помилка з нашого боку, коли військовим віддали наказ йти на схід, бо вирішили, що росіяни будуть наступати тільки через Донецьку область.

У цей момент деякі частини залишилися на місцях. Я бачив на власні очі, коли Гостомель захищали від висадки, там були наші професійні військові. Коли “мінусували” колони, там були “Джавеліни”, які нам надали американці та залишки авіації, яка дуже ефективно спрацювала.

Також там була наша далекобійна артилерія, яка була дуже точною, особливо для мене як для цивільної особи. Це та артилерія, яку не можна було на лінію зіткнення підводити, то вона залишилась тут. От вони з такої артилерії точно клали снаряди куди потрібно.

Танки прийшли зі Львова. Наприклад, 95-та окрема десантно-штурмова бригада залишила частину. З “Десни” прийшли військові.

Тобто, їхнє командування зробило по-своєму. Тоді військовим казали розміновувати Чонгар, а вони – мінували, принаймні на Північному напрямку. На Південному такого не робили. І це завдяки всім цим зусиллям ми не віддали їм Київ.

Росіяни ж це аналізують. Тепер взяти Київ для них ще складніше, але думки про це нікуди не зникають. Я вважаю, що зараз взяти Київ набагато важче, ніж атакувати якусь з прикордонних країн НАТО. Набагато.

“Акт агресії з усіма наслідками”: яким країнам НАТО загрожує росія?
Окрім балтійських країн, на яку ще державу може напасти росія?

Усі країни, що межують з росією і Білоруссю. Білорусь не проконтролює проходження російських військ. Зараз там зібралося досить велике угрупування в межах традиційних навчань. Нещодавно самопроголошений керівник Лукашенко знову сказав, що треба готуватись до війни. Тобто населення “накручують” так само як у росії.

Я слідкую за цією ситуацією, і бачу, що ситуація поки не така, щоб перекидати війська у бік України чи Польщі. Молдова також є дуже вразливою, бо росіяни хотіли й хочуть це зробити.

Там же в Придністров’ї дислокуються залишки 14-ї армії й база є. Що там зі зброєю на старих складах, які колись були небезпечні, важко сказати. Вони повивозили багато чого, але деякі речі залишилися. Тобто якби вони пробили туди коридор, це могло б бути дуже поганим моментом для атаки.

Сувальський коридор, про який всі говорять. Це кордон між Литвою і Польщею, де якраз Білорусь та Калінінградська область.

Розумієте, їм треба щось таке. Я вважаю, що їм мало перетнути повітряні кордони, як вони вже робили. Бо залітали літаки, ракети та дрони. Ні – треба по суходолу. Тоді весь світ буде знову фокусувати увагу на цьому, тому що це вже буде акт агресії проти країни НАТО зі всіма наслідками.

Тому я вважаю, що адмірал (Роб Бауер, – 24 Канал) правий. До речі, він зараз в Раді форуму. Тож йому можна подякувати. Він фокус уваги зберігав.

Але я бачу, навіть мої візаві, це колишні заступник генсека НАТО, прем’єр-міністр, міністр закордонних справ мислять з запізненням десь на 2 роки.

Тобто те, що ми говоримо, сприймається, як те, що ми перебуваємо під ударом. Через 2 роки виявляється, що ми правильно прогнозували.

Тому я ще раз кажу, думаю, не помилюсь, що країнам НАТО не уникнути зіткнення з росією. Як? Де? Ну, там є ще Фінляндія, і це теж складна історія.

Якщо умовний безпілотник чи якийсь винищувач може залетіти випадково в повітряний простір країн НАТО, то що сказати про чобіт російського солдата?

А що сказав путін? Там, де чобіт російського солдата, там наша земля. Він перефразував заяви Гітлера. Це було на плакатах у свій час.

От у чому логіка, що там, де ми зайдемо по землі, то ми там залишимося. Це не жарти. Ми ж бачимо в Україні, як росіяни проігнорували міжнародне право та правила. Продовжують лякати ядерною зброєю, і це, на жаль, досі аргумент для Білого дому.

Можливо, це спекулятивна річ, але під час візиту короля Великобританії зафіксували розмову Трампа та короля перед офіційною зустріччю.

Трамп намагався пояснити, що путін погрожує винищити людство. Що це означає – невідомо, але всі медіа почали інтерпретувати, що винищити ядерною зброєю Україну. Хоча фактично він і так винищує людей, це по-перше.

По-друге, це може бути техногенно. Я хотів би на це звернути увагу. Ситуація на Запорізькій АЕС погіршується. Станція окупована, і на ній немає підготовленого російського персоналу.

Вони тримають під примусом українців, які там працюють, щоб не допустити катастрофи. І це зброя. Вони в будь-який момент можуть використати Запорізьку станцію як техногенну зброю. Наслідки можуть бути набагато гірші за Чорнобиль. Якщо вони зроблять це штучно.

Вони можуть втратити контроль над ситуацією, як це сталося на Каховській ГЕС. Я думаю, що вони не хотіли затоплювати своїх же. А може і думали? Але після підриву затопило все.

Небезпека полягає не тільки в таких діях на суходолі, а й у використанні росією інших способів ведення війни, зокрема небезпечних об’єктів української інфраструктури.

“Точка, куди переміститься вся увага світу”: чим небезпечна співпраця росії та Китаю?
Чи може Китай піти на змову із росією, аби отримати Тайвань?

Якщо говорити про той регіон (Тихоокеанський регіон, – 24 Канал), то це точка розширення війни до глобальної. Тобто, зараз у нас з великих країн до війни найбільше залучено Китай. Це для американців важливіше, ніж Україна. Така позиція є в Пентагоні. Ви бачите, що ідеологи цього напрямку зараз займають ключові позиції в Пентагоні.

Тобто, в чому ідея? Під час Другої світової основа атака на США почалась з того боку (Тихоокеанського регіону, – 24 Канал). Я бачив в Радбезі карти, де в центрі США, а далі видно як далеко Європа і близько Філіппіни, Японія, Гуам.

Тобто вони створили після Другої світової так звану першу лінію оборони, яка простягається від союзника Японії до Філіппін.

Тут включається частково, хоча вони сперечаються, Південна Корея як ключова точка. Там стоять американські системи. Ну і в основному флоти, які там діють.

Так от, протока між Тайванем і Китаєм – це також важлива точка в їхній стратегії не тільки оборони, але й конкуренції за домінування у світі.

Дональд Трамп намагається контролювати основні транзитні потоки постачання їжі, енергоресурсів і чіпів. Китай розуміє це, і хоче контролювати те, що як, вони вважають, від природи їм належать.

Поки що там свобода судноплавства, і військові кораблі американців та інші проходять по західному узбережжю Тайваню. Це не тільки військове зіткнення, це зіткнення в сенсі стратегії між Китаєм і США.

Тому це вже не другий фронт буде. Це, на мій погляд, буде та точка, куди переміститься вся увага світу.

Як це вплине на нас, важко сказати, але мені здається, китайці будуть пробувати робити це різними способами. Але якщо не вдасться, вони будуть готові до військового протистояння. Але наразі їхній флот не готовий, як показала ситуація. Хоча він вже більший, ніж у США, проте технологічний рівень набагато нижчий.

Тому на Близькому Сході неподалік Перської затоки стояли китайські кораблі, але вони нічого не могли вдіяти. А без флоту вони не зможуть провести десантну операцію на Тайвані, бо флот має прикривати. Вони до цього не готові, і тому Сі Цзіньпін поставив завдання бути готовими до 2028 року.

Ми ж бачимо, як Трамп торгується за деякі речі. Хоча принципово не торгується там, де він хоче мати свій контроль. Але це вже близько до Китаю. Врешті-решт, там є ще одна протока, через яку проходить 80% китайських товарів в бік Близького Сходу, і вона контролюється на кордоні з Філіппінами американцями.

Тому заявляти зараз чітко, що там буде пряме зіткнення США з Китаєм я не можу. Я думаю, що там, радше, буде щось схоже на те, що ми бачимо в інших точках світу.

Це може бути конфлікт, де вже створені серйозні умови для цього. Йдеться про дві Кореї. Там є непередбачуваний диктатор північної Кореї, який готовий свій народ кинути на війну. І він має ядерну зброю.

Друга точка – Пакистан, Індія, яка також вибухонебезпечна. Ми це бачили під час загострення ситуації на Близькому Сході, коли перекрили китайський транзит та взялися за ескалацію конфлікту. Загинули люди.

Ще тут є дуже багато таких незагоєних ран, які можуть вибухнути. Я вже не кажу про цю “скриньку Пандори” з ядерною зброєю. Там Японії потрібні місяці для того, щоб її мати.

Я не знаю. На відміну від того, як нас всього позбавили, навіть збагачувати уран чи виробляти збройний плутоній. Щодо них (Північної Кореї, – 24 Канал) таких жорстких дій немає.

Те саме я можу сказати й про Республіку Корея. Вони цього не роблять, бо в них є американський ядерний щит і угода з японцями.

Дивіться, ще є цей компонент, як він вистрілить, не вистрілить, важко сказати.

Я хочу сказати, що путін шантажував Україну не раз ядерною зброєю. У 2022 році був готовий до застосування тактичних боєзарядів.

Принаймні, американці сприйняли це, за словами тодішнього глави ЦРУ, як реальний ризик. Не сам факт, що це буде, а саме готовність.

Оце сприйняття готовності путіна, це те, що мене найбільше, чесно кажучи, дратує. Це нерозуміння росії, що там без різниці, що ядерна зброя, що звичайне озброєння. Він йде поки вони не дадуть відсіч.

Він буде лізти, поки відчуватиме слабкість. І, на жаль, у світі розгортається велика війна, і поки немає жодної адекватної силової реакції.

Вони (країни НАТО, – 24 Канал) хочуть купити світовий час, фінансуючи супротив України. Так, можна фінансувати чи постачати озброєння, але яке рішення?

“НАТО вигідна війна в Україні”: що стримує напад росії на сусідів?
Якщо завершиться війна в Україні й у путіна відповідно з’явиться більше ресурсів, то він нападає на країни НАТО? Яка ваша думка з цього приводу?

Тоді не такий, що тліє (напад, – 24 Канал), а продовження такої ж інтенсивності широкомасштабний. Наприклад, якщо буде якийсь мир, як нам хочуть продати, хоча поки це зайшло у глухий кут, тоді він може частину сил переорієнтувати.

Він правильно побоюється, що Україна почне так чи інакше відновлювати свою територіальну цілісність. Тоді йому треба тримати постійно (окуповані території, – 24 Канал).

Тому їм (країнам НАТО, – 24 Канал) вигідно зараз, тому що вони хочуть виграти час і підготуватись. Але я не думаю, що це буде вигідно далі, бо весь час все буде в підвішеному стані. Це по-перше. По-друге, чому вони не хочуть цього? росія розпадеться. Тобто росія, яка буде десять років в такому стані, не витримає, це 100%.

У них (росіян, – 24 Канал) йдуть всі фактори: неефективність управління, економічний колапс, вони не будуть розвиватися, технологічне відставання – усе те, що в Радянському Союзі виникло перед розпадом.

Вони фактично тримаються на тому, що зараз є такий негласний договір у царя путіна з підданими. Вони це їм не розповідають. Тому у них таке питання: “Чому не доб’ємо тих “хохлов”? Доб’ємо, та й вже і війну закінчимо”.

Тобто вони хочуть завершити війну. Вони не розуміють, що робить путін. Поки це триває – ще йде війна. Раптом станеться так, що поставлять питання: “Що ти взагалі робиш?”.

Вони бояться розпаду. Але Радянський Союз розпався, якого теж боялися американці. Тобто у них залишилась логіка Холодної війни.

Тому я думаю, рано чи пізно з таким підходом, коли вони будуть готові все-таки розчавити путіна, вони це зроблять. Якщо Китай не піде на підтримку для впливу на Європу через росію, тоді ці процеси будуть дуже швидко розвиватися.

Якщо він буде так само підживлювати росію, щоб вона була цілісною, тоді може існувати тривала постійна загроза.

Чи треба це демократичним країнам? Я вже не ділю, чи це демократичні, чи авторитарні, які завгодно. Тут інтереси у конкретний час, у конкретний момент.

Наприклад, країни Близького Сходу хіба демократичні? Але у них виникла ситуація. Зараз Ізраїль постачає ОАЕ “Залізний купол”. Нам треба було б це, але ось так.

Тому є розподіл на авторитарні, демократичні. Все-таки у демократіях можуть більш ліберальні групи чи партії перемагати. Вони проти перегонів озброєнь.

До речі, я також вважаю, що Україна має бути частиною ринку і заробляти на цьому ринку. Але наша держава не може своїми силами йти у перегони озброєнь.

Тобто країна не потягне тривалу оборону. Нам потрібні союзники. Україна сьогодні не має у світі жодного союзника, якщо говорити з огляду на міжнародне право.

Союзник – це той, що у союзі з тобою, якщо говорити з погляду безпеки, готовий вийти з тобою у війні, якщо на тебе здійснений напад. У нас немає такої угоди у світі. Нам треба це робити зараз.

“Створюється нова світова система”: яку роль займуть США?
Чи можна справді говорити про розмивання межі між демократичними й авторитарними режимами, якщо такі лідери, як Дональд Трамп, залишаються залежними від виборчого фактора, тоді як Володимир путін чи Кім Чен Ин фактично не зважають на електоральні обмеження?

Так, це правда. Авторитарним країнам легше розв’язати війну. Тобто стримання не буде і так далі. Ми це бачимо на прикладах Північної Кореї, Ірану, росії.

Водночас є такі країни, де є певна ерозія демократії. Але все одно я не вірю у те, що світ повністю перетвориться на авторитарну модель. Ми ж бачимо це в інформаційному просторі, з тими ж IT-технологіями.

До речі, у США Дональд Трамп – це не єдиний гравець. Він ключовий, тому що президент, очолює виконавчу владу, у нього багато повноважень. Але Конгрес, у них там монобільшість, хоча ситуація може змінитися.

Навіть зараз Конгрес не виділяє кошти на війну на Близькому Сході. Запит із пропозицією скорочення соціальних, міжнародних програм. Білий дім попросив наступний бюджет збільшити на понад 400 мільярдів. Там вони пишуть, що зекономили 375.

Я дивився, в який спосіб. Тобто вони залишили всі ключові точки: космос, штучний інтелект, підводні субмарини, новий винищувач, новий бомбардувальник.

Тобто якщо світ фінансує, і Конгрес прийме рішення дати півтора трильйона на наступний рік Пентагону, Міненергетики. Що там Китай тоді зробить? Китайці ж все бачать.

Вони (Китай, – 24 Канал) ще не тягнуть цього всього. Їхня економіка велика, але в масштабах кількості населення. Якщо взяти на одного, це зовсім інша історія. А США залишаються, хоча їхній вплив зменшується. Вони 10 – 15 років будуть залишатися ключовою країною.

Що відбувається зараз у світі? Ламається вся система, яка була, і створюється нова. Тут визначається, хто яку роль буде грати.

Усе старе руйнується: і архітектура безпеки, і політичні устрої, і взаємодії, і союзи, і все інше. Чи створюється щось нове?

Я вважаю, що люди не можуть вигадати нічого нового. Вони орієнтуються на ті книжки, які читали, досвід, який мали. Просто є технології, які розвиваються.

Наприклад, з погляду правил міжнародного права це вільний перехід мореплавства. Що зробив Іран? Вони почали брати гроші додатково за прохід. Вони посилаються на Женевську конвенцію, але діє Конвенція ООН з морського права 1982 року.

Я тут погоджуюся з колегою, керівницею інституту міжнародної політики у Римі. Вона виступила в Києві й сказала, що міжнародне право руйнується свідомим порушенням, а також свідомим невиконанням.

Що вони роблять? У такий спосіб вони намагаються фактично змінити цей підхід. Уже не буде свободи мореплавства. Дональд Трамп хоче брати з цього гроші. Іран теж хоче брати гроші. Тому створюються нові правила гри. Вони не закріплені у документах.

Що буде індикатором, коли світ піде у такому напрямку? Остаточно розвалиться ООН. Тобто буде повне переформатування, як було з Лігою націй. Якщо буде це зіткнення Тайвань – Китай, то кінець ООН остаточний. Радбез і так далі – це збанкрутіла історія.

Великі країни просто користуються ще тим, що міжнародне право не померло. Є весь набір цих норм, правил. Просто великі (країни, – 24 Канал) для себе розвертають це, як хочуть. Наприклад, Китай, США, росіяни також бігають з цим завжди.

А середні країни виконують, такі зміни. Як путін каже, право сили. Він каже про ситуацію на землі. Раніше це був злочин, і він залишається.

Я вважаю, що ще не кінець. Чи може встояти ця загальна система, модифікуватись, реформуватись? Може, тільки без участі США у переформатування, а не в ізоляцію.

Що робить Дональд Трамп сьогодні? Він говорить, що їхні інтереси – це західна куля. А куди він залазить? Заяви й дії – це різні речі.

У мене таке відчуття, що це спроба поділити світ на двох: КНР і США, а далі всі підпорядковуються. Мені здається, вона вже стала пробуксовувати. Раніше всі думали, що так і буде.

А зараз Європейський Союз прокидається. путін зробив такий струс, але вони далі продовжили спати. Трамп нарешті їх розбудив.

Як Еммануель Макрон каже, здається, це його цитата, що вони тоді думали, що Трамп у Білому домі – це випадковість, а тепер бачать, що це вже система, і проти ЄС росія, США і Китай.

Це таке перебільшення про США. Тому що це велика країна, федерація 50 країн. Якщо окремо запитаєте, то Каліфорнія не буде вести таку політику, якщо буде окремо. Малоймовірно, що буде така тематика. Але я не виключаю, що США як окремі країни можуть взяти на себе більше.

Тобто ми не можемо передбачити, що буде далі. Ми точно можемо передбачити, якщо Україна, маючи суб’єктність, воюючи, не перейде правильно на цьому “переході”, то тоді нас знову заженуть у цю “сіру зону”, що хочуть зараз зробити.

Що означає перехід для нас? Це система спільної безпеки? Поки що НАТО. Наприклад, я вважаю, що треба в умовах закритих дверей альянсу говорити про субрегіональний оборонний союз з тими, хто може і хоче з нами підписати такі угоди.

Усі постійно говорили: “Ви підриваєте зсередини”. Але кожен за себе. Однак потрібно мати ядерну парасольку для України. Також треба приєднання до ЄС як система ринку, як система правил.

Я не такий прогнозист, як наш уряд або президент. Вони наступного року вже вступають до ЄС. Якби вступали президенти чи уряд, то може. Але вступає вся країна і народ.

Тому я думаю, що це займе більше часу. Але вважаю, що до 2034 року закінчиться бюджетний цикл абсорбції, тобто коли гроші будуть виділятися. Може, раніше, але 2034 – це такий дедлайн. До того часу Україна має бути членом Євросоюзу.

Ми маємо оформити свій оборонний безпековий союз або двосторонню угоду з ядерною державою про оборону. Це можуть бути США, Велика Британія, Франція. Тут у британців більш очевидні інтереси.

Без цього нас залишать у “сірій буферній зоні”. Це призвело багато в чому до того, що війна перемістилась на нашу територію.

Джерело