На тлі затяжної війни та нових хвиль кремлівської дезінформації у серці ЄС, Брюсселі, відбувся форум «Стійка Європа: протидія російській пропаганді та дезінформації» – простір, де більше не говорять про «гібридні загрози» як абстракцію. Тут вони мають обличчя, бюджети, цілі та інституції. І що символічно – саме Україна стала тією стороною, яка привезла в Брюссель не лементи про загрози, а конкретну експертизу, перевірену війною. Про це «Київщині 24/7» стало відомо з матеріалу NV.

Загалом форум об’єднав понад 100 учасників із 20 країн, серед яких європейські та українські політики, фахівці з безпеки, науковці й громадські діячі. З вітальними промовами виступили постійний представник України при Раді Європи Микола Точицький та ректор КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Бугров, що задало тон дискусії про спільну протидію гібридним загрозам.

Програма форуму охопила чотири тематичні панелі, які розкривали різні аспекти інформаційної війни. Зокрема, обговорювали стратегічний сторітелінг і формування європейської стійкості на основі українського досвіду, аналізували, як росія використовує культуру та спадщину як зброю впливу в Європі, досліджували інструменти агресивної пропаганди рф в ЄС, а також роль української публічної дипломатії – бізнесу, волонтерства та діаспори – у протидії кремлівській дезінформації.

Глибина дискусій: ключові голоси учасників

Про нові виклики пропаганди відверто говорили представники різних сфер – від аналітиків до військових.

«Дезінформація процвітає там, де вплив є непрозорим», – наголосила під час свого виступу Катерина Одарченко, голова Інституту демократії та розвитку «PolitA».

Вона підкреслила, що ефективна політика протидії дезінформації має виходити за межі лише підвищення медіаграмотності.

«Європа має протидіяти не лише пропаганді, а й прихованим, незареєстрованим мережам лобізму, які спотворюють ухвалення рішень під виглядом громадянського суспільства чи культурного обміну», – зазначила експертка, вказуючи на «сіру зону» впливу, де російські наративи проникають у європейський дискурс.

Вона зауважила, що український досвід доводить: якщо не зупиняти інформаційні загрози, ті швидко переростають в інституційні ризики для держав.

Не менш тривожні сигнали пролунали від представників діаспор. Іванна Ходос, очільниця Refugee International Women Empowerment Foundation (Болгарія), звернула увагу, що в Південно-Східній Європі російська дезінформація вже проникла в саме ядро суспільств.

«У Болгарії російська дезінформація не маргінальна – вона системна», – констатувала Ходос.

За її словами, навіть у країні-члені ЄС і НАТО проросійські наративи глибоко вкорінені в медіа, політичному дискурсі та громадських настроях. Зокрема полем для маніпуляцій стала статистика біженців.

«З 2022 року понад 200 000 українців отримали тимчасовий захист, тоді як фактично в країні проживають лише близько 90-100 тисяч. Ці цифри свідомо підміняють, щоб створити образ «надлишкових біженців» і розпалити соціальну напругу», – навела приклад Ходос.

Вона наголосила, що це класичний прийом дезінформаторів – не пряма брехня, а маніпуляція фактами без контексту, розтиражована через соцмережі, псевдомедійні платформи й навіть деяких політиків. Такі інформаційні атаки підривають довіру до демократичних інституцій і солідарності в ЄС.

Представники українських безпекових структур також поділилися показовими історіями, що розкривають взаємозв’язок пропаганди та війни. Дмитро Усов, секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, спростував кремлівський фейк про нібито байдужість України до своїх громадян. Він підкреслив: Україна ніколи не полишає своїх людей і навів приклад проєкту «Хочу жити» – багатомовної платформи, що дає російським військовим можливість здатися й водночас викриває типові дезінформаційні трюки російської пропаганди.

Усов також розповів про нещодавній обмін полоненими, куди були залучені представники російського духовенства, як про ілюстрацію того, як пропаганда переплітається з релігією та спецопераціями.

«Російських священників для обміну особисто відбирав патріарх Кирил. Саме погодження кандидатів із Кирилом було подано публічно як «благословення». Російські спецслужби виконували його вказівки, демонструючи, як церква використовується як інструмент впливу та пропаганди. Цей випадок яскраво показав, що навіть релігійні інституції рф залучені до гібридних впливових операцій, маскуючи їх під благодійність», – зазначив Усов.

Ще однією темою стала ціна дезінформації для прав людини. Модераторка форуму Ірина Копаниця, правозахисниця й експертка з міжнародних комунікацій, зауважила, що фейки – це не просто слова, вони мають прямі наслідки.

«Дезінформація – не абстрактна загроза. Вона створює умови, в яких злочини можна приховати, нормалізувати або заперечувати», – підкреслила вона.

Копаниця навела болючий приклад: росія системно викрадає українських дітей з окупованих територій, а паралельно запускає масовані інформаційні кампанії, щоб приховати ці злочини та ввести світ в оману щодо своєї ролі.

«Коли українських дітей забирають від родин, інформаційна війна стає інструментом стирання відповідальності й затягування правосуддя», – наголосила експертка, закликавши пам’ятати, що боротьба з дезінформацією – це ще й боротьба за справедливість.

Вона додала, що діти в руках кремлівської пропаганди стали «центральним інструментом когнітивного впливу»: через насильницьке переміщення, «перевиховання» та нав’язування викривленої реальності російська влада намагається перепрограмувати їхню ідентичність і лояльність. Протидія цьому, за словами Копаниці, вимагає не тільки гуманітарних зусиль, але й стратегічного інформаційного опору на міжнародному рівні.

Українська експертиза, культурна дипломатія і згуртованість проти пропаганди

Особливий акцент на форумі зробили на тому, що Україна сьогодні є джерелом унікальної експертизи з протидії гібридним загрозам. Уроки, отримані українцями на передовій інформаційної війни, можуть стати дорогоцінним ресурсом для всієї Європи. Центральна панель конференції – «Українська публічна дипломатія у протидії російській пропаганді» – прямо підкреслила, що без українського досвіду неможливо вибудувати дієвий європейський щит правди. Адже Україна протистоїть кремлівській дезінформації не перший рік, а фактично вже понад десять років, відколи почалася агресія. За цей час напрацьовано цілий арсенал практичних знань і стратегій, які тепер стають у пригоді й західним демократіям.

Під час дискусій багато говорилося про силу культурної дипломатії та діаспори. Саме культура і громади стали тим фронтом, де правда протистоїть брехні не зброєю, а словом, мистецтвом і взаємопідтримкою.

Віолетта Дворнікова, голова Європейської асоціації українських жінок, наголосила, що нині українці за кордоном – і мішень, і водночас ахіллесова п’ята російської дезінформації.

«Українці в Європі стали мішенню російської пропаганди. Але вони ж стали і її головним провалом», – заявила Дворнікова.

За її словами, кремль системно спотворює образ українських жінок у Європі, розповсюджуючи наративи про них як про «соціальний тягар» чи джерело проблем. Такі вигадки провокують упередження і навіть ворожнечу щодо українок, які були змушені рятуватися від війни.

Дискредитація українських біженців – свідома стратегія москви, адже, пояснює Дворнікова, таким чином ворог прагне підірвати підтримку України з боку європейців. Проте, на її переконання, ця тактика зазнає поразки.

«Правда – на боці України. І саме правда – найкраща зброя у цьому протистоянні», – підкреслила вона, закликавши мільйони українців в ЄС не мовчати про свої успіхи й проблеми та активно доносити правду про війну до оточення.

Дворнікова закликає українців за кордоном сміливо використовувати всі платформи – від соцмереж до локальних ЗМІ та публічних заходів – щоб спростовувати брехню і показувати справжнє обличчя України.

«Ми вже давно не «гості» Європи. Ми її частина», – резюмувала вона, наголошуючи на внеску українців у життя європейських країн.

Про культурний вимір гібридної війни говорили й дослідники. Анна Вишнякова, керівниця ініціативи LingvaLexa, представила своє унікальне дослідження про приховану пропаганду в популярній культурі. Зокрема, вона навела докази, що елементи проросійської агітації вбудовуються навіть у дитячі комп’ютерні ігри, а через сучасну музику поширюються заклики до війни та агресії.

Її дослідницький проєкт із промовистою назвою «Музика, що вбиває» продемонстрував, як культурні продукти можуть цілеспрямовано використовуватися як зброя – непомітно насаджуючи аудиторії культ насильства, мілітаризму і ненависті до демократичних цінностей. Ця тема тісно переплітається з питанням історичної пам’яті: як зауважували учасники, російська пропаганда не гребує використовувати кіно, літературу та навіть академічні платформи, щоб переписувати історію на свій лад.

Наприклад, досі на Заході нерідко можна побачити трактування української культури як «частини російської», поширення імперських міфів про «спільну історію» тощо. Спікери наголосили: виправлення таких спотворень – не лише питання академічної точності, але й важлива частина боротьби з нормалізацією російського імперіалізму у світі.

Висновки: чому цей форум на часі

Форум «Стійка Європа» відбувся в критичний момент, коли інформаційний фронт став невід’ємною частиною безпеки континенту. Збройна агресія росії триває, але паралельно кремль нарощує і невидимий тиск – через фейки, шпигунські мережі, атаки на енергетику та кібервійни. Європа відчула, що її демократична стійкість потребує оновлення та захисту, і досвід українців тут неоціненний.

«Стійкість – це не абстрактне поняття, а набір навичок, інституцій та рішень, якими можна ділитися. Від того, як швидко ці уроки будуть інституціоналізовані, залежить безпека Європи», – зауважила модераторка Ірина Копаниця, наголошуючи на важливості перейняття українських напрацювань.

Іншими словами, український приклад доводить: проактивна і стратегічна протидія дезінформації може врятувати життя, зміцнити суспільства і зупинити агресора ще до того, як той натисне на гачок. Європейська безпека сьогодні значною мірою залежить від інформаційної стійкості, і вклад України в її зміцнення важко переоцінити. Форум у Брюсселі це яскраво показав, об’єднавши тих, хто на власному досвіді переконався: спільними зусиллями правда неодмінно переможе брехню.

Читайте також: Київ втрачає першість: передмістя забирає покупців дешевим «квадратом» і власною екосистемою

Фото: Віолетта Дворнікова.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.