При оформленні банківської картки багато клієнтів зосереджуються на акціях і тарифах, не звертаючи уваги на умови договору, з яким погоджуються. Тим часом, стосунки між банками і клієнтами часто викликані саме цими положеннями, які підписують споживачі.

Юрист, спеціаліст з банківського права Дар’я Броннікова провела аналіз договорів п’яти найбільших банків України: ПриватБанку, Ощадбанку, Укрексімбанку, Райффайзен Банку та ПУМБу.

По більшості фінансових установ застосовується форма публічного договору про приєднання. Це означає, що клієнт не може змінювати умови — він або приймає їх, або відмовляється від послуг. Тексти договорів і тарифів доступні на веб-сайтах або у мобільних додатках, а згода фіксується одним натисканням.

Цей формат також надає банку право в односторонньому порядку змінювати умови обслуговування, що також вказується у договорі.

Зміна тарифів без інформування

Одним із найважливіших моментів є можливість банку коригувати тарифи або правила користування карткою. Зазвичай про зміни клієнта сповіщають через оновлення в додатку або на сайті. Якщо клієнт не стежить за цими змінами, вважається, що він прийняв нові умови.

Це може призвести до нових комісій, зміни вартості обслуговування або зміни кредитного ліміту.

Платні послуги у «безкоштовних» картках

Навіть картки, які рекламуються як «безкоштовні», можуть містити платні послуги, такі як SMS-інформування, комісії за зняття готівки, перекази на картки інших банків, валютні операції, або плата за обслуговування після закінчення пільгового періоду.

Юристи радять звертати увагу не лише на рекламні матеріали, але й на повний перелік тарифів, який може бути значно широкішим.

Обробка персональних даних

Зазвичай у банківських договорах клієнти погоджуються на обробку своїх персональних даних без обмеження строку, а також допускається передача інформації третім особам, зокрема кредитним бюро, партнерам або компаніям, що займаються стягненням боргів.

Різні положення можуть дозволяти використання даних для маркетингових цілей, і формулювання в договорах часто є досить загальними, що розширює можливості банків щодо використання цієї інформації.

Блокування рахунків

Банки мають право зупиняти операції або блокувати рахунки, якщо виникають підозри щодо транзакцій. Клієнтів можуть зобов’язати надати документи для підтвердження походження коштів, а в окремих випадках рахунок можуть закрити без детального пояснення мотивів.

Фахівці рекомендують зберігати документи щодо великих надходжень, щоб уникнути затримок у доступі до коштів.

Відповідальність за шахрайство

Багато договорів містять положення, що клієнт несе відповідальність за всі операції до моменту офіційного повідомлення банку про втрату або крадіжку картки. Якщо банк вважає, що картка була неналежно використана, відшкодування може бути відмовлено.

Автоматичне погодження на кредитний ліміт

Деякі банки автоматично передбачають згоду клієнта на відкриття кредитного ліміту при оформленні картки. Кредитний договір починає діяти з моменту активації ліміту, навіть якщо клієнт не планував користуватися позиками.

Це може призвести до нарахування відсотків, штрафів за затримки та погіршення кредитної історії.

Штрафи та розв’язання спорів

У договорах часто прописані штрафи навіть за дрібні порушення строків платежів, а також вимоги щодо обмежених термінів подання скарг. У деяких випадках клієнт сам має доводити свою невинність у спірних ситуаціях.

Експерти акцентують увагу на тому, що головні ризики пов’язані не стільки з картками, скільки з умовами договорів, які багато користувачів просто не читають. Рекомендується уважно вивчати умови публічної пропозиції та тарифи, зберігати копії документів, слідкувати за кореспонденцією від банку та відмовлятися від кредитного ліміту, якщо він не потрібен.

В разі виникнення спору важливо діяти оперативно, подавати офіційні запити, фіксувати дати і вимагати письмові пояснення. Це може допомогти вирішити проблему без необхідності звертатися до суду.