25-го травня минуло 100 років від дня загибелі Симона Петлюри — Голови Директорії УНР та Головного отамана військ Української Народної Республіки.
Петлюра – військовий, політичний лідер, публіцист, журналіст, літературний і театральний критик, українець, який ще задовго до відновлення незалежності боровся за українську державність, мову й культуру.
Під час Української революції він став одним із творців українського війська, обіймав посаду генерального секретаря військових справ і очолював боротьбу УНР за незалежність. Саме з його іменем пов’язують спробу відстояти українську державу в час, коли більшовицька Росія намагалася знищити її силою.
25 травня 1926 року Симона Петлюру вбили у Парижі. Його смерть стала частиною довгої боротьби проти українського визвольного руху — не лише фізичної, а й інформаційної, адже десятиліттями його ім’я намагалися очорнити.
Відомий український політик та заступник голови ВО “Свобода” Андрій Іллєнко так відгукнувся на цю дату.
100 років тому московський агент вбив Голову Директорії Української Народної Республіки, Головного Отамана Армії УНР Симона Петлюру.
У мене завжди була політична і чисто людська симпатія до Петлюри.
Поки інші переважно говорили і красномовно сперечалися про те, яку саме ідеальну Україну будувати – він цю Україну будував. Не ідеальну. З трагічними помилками, поворотами не туди, серед суцільного анархічного хаосу та війни на всі фронти – але будував реальну державу та реальну армію.
Не був геніальним полководцем – але (окрім Січових Стрільців) перші добробати почав створювати Петлюра. І не фіктивні збіговиська дезертирів, які розбігалися після перших зіткнень з реальним противником – а дисциплінований та боєздатний хребет регулярної армії.
Коли все летіло шкереберть і гірше вже не було куди – не падав та рятував те, що ще можна було врятувати. І продовжував битися.
І що дуже важливо – Симон Васильович не вважав себе генієм. І це дуже важливо і рідкісно для українського політика в усі часи.
Його особистість не руйнувало усвідомлення, що він не найкращий за усіх в усьому, що його візія України – не єдино можлива, а він не завжди в усьому правий.
Знаємо про усі його гріхи і «гріхи». І він сам знав. Але ми не керували щойно проголошеною державою посеред пекла на неможливому рівні складності – а він керував. І на певному етапі майже переміг.
Якби не Симон Петлюра та інші наші попередники — не було би сучасної України.
Салютую Головному Отаману.
Хто вбив Петлюру
Вбивцю Симона Петлюри Самуїла Шварцбарда підтримали Альберт Ейнштейн, Ромен Ролан, Анрі Бергсон, майбутній премʼєр-міністр Франції Леон Блюм та ще багато відомих імен, переважно лояльних до СРСР.
Шварцбарда французький суд виправдав, потрактувавши вбивство як легітимну помсту «за єврейські погроми».
Ось такий чесний європейський суд,
пише Іллєнко.
Шварцбард помер у кінці 1930-х. У 1960-х перепохований у Ізраїлі з почестями.
Але заради повноти картини і справедливості варто також згадати засновника правого сіонізму Володимира Жаботинського та заступника міністра закордонних справ часів УНР етнічного єврея Арнольда Марголіна, які заперечували наратив про Петлюру-антисеміта та українців як націю погромників, а також говорили про московське коріння цього вбивства.
Сьогодні Петлюра важливий для нас як символ державності, українського війська і права України на власну незалежність. Його справа продовжується в сучасній боротьбі українців за свободу.
Що відомо про подружнє життя Симона та Ольги Петлюри, а також їхню доньку Лесю
Post Views: 1