Перш ніж опинитися в руках операторів, кожен дрон проходить через військову майстерню: тут його перевіряють, допрацьовують і адаптують під реальні умови фронту.

У невеликому приміщенні ремонтної майстерні робота триває безперервно. На столах — десятки FPV-дронів, які вже готові до роботи. Саме тут бійці батальйону безпілотних систем «Корсар» 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного готують техніку, яка вже давно стала одним із ключових інструментів сучасної війни.

Боєць із позивним «Мануті», який відповідає за прошивку та налаштування дронів, розповідає: основне завдання майстерні — не просто ремонт техніки, а її адаптація під реальні бойові умови.

«Ми обслуговуємо, налаштовуємо та ремонтуємо FPV-дрони. Фактично — готуємо їх до подальшого застосування на полі бою», — пояснює військовий, не відриваючись від чергового коптера на робочому столі.

Більшість дронів сюди надходять уже в готовому вигляді від виробників, однак майже кожен потребує додаткового доопрацювання. За словами «Мануті», техніку адаптують під конкретні завдання та умови застосування.

«Ми їх переробляємо та вдосконалюємо під той формат використання, який буде для нас більш зручним та ефективним», — говорить він.

Попри масштаби виробництва FPV-дронів в Україні, серйозний заводський брак трапляється рідко. Військовий пояснює це тим, що сама технологія вже стала масовою й значно доступнішою.

«Сьогодні виготовити нормальну „ефпівішку“ може навіть людина без спеціального фаху», — каже боєць.

У цивільному житті «Мануті» працював радіоелектроніком та займався ремонтом гвинтокрилів. Саме цей досвід тепер став у пригоді на службі. До FPV-лабораторії він долучився у 2024 році, коли підрозділ уже активно працював із дронами.

За словами морпіха, потреба в таких майстернях виникла дуже швидко: дрони показали високу ефективність на передовій, а разом із цим зросла й необхідність у людях, здатних їх ремонтувати та налаштовувати.

«Людей підбирали з тих, хто вже був у бригаді — тих, хто розумівся на електроніці, вмів паяти, працювати з радіоелектронікою», — згадує морпіх.

Робота в лабораторії поділена між кількома спеціалістами. Один займається збіркою та пайкою дронів, інший — ретрансляторами та наземним обладнанням, а наш співрозмовник відповідає за прошивку та перевірку систем.

Кожен новий дрон проходить кілька етапів підготовки: перевірку комплектації, аналіз прошивки, усунення можливих недоліків і тестування перед бойовим вильотом.

«Моє основне завдання — підготувати дрон так, щоб усе працювало як має бути», — коротко пояснює він.

Окрема увага — програмному забезпеченню. Військовий наголошує: навіть якісний дрон може працювати погано через неправильні налаштування.

«У кожного дрона є свої PID-налаштування, які відповідають за стабільність польоту. Якщо встановити іншу прошивку, якісного керування вже не буде», — зауважив боєць.

Попри те, що українські FPV-дрони та дрони противника часто мають схожу комплектацію, головна різниця полягає саме у програмному забезпеченні та частотах роботи.

Водночас військові не лише використовують техніку, а й постійно комунікують із виробниками. За словами співрозмовника, окремі недоліки вдається виправляти вже в наступних партіях дронів.

Наприкінці розмови боєць ділиться і власним баченням того, як можна покращити виробництво FPV-дронів в Україні. На його думку, найбільшою проблемою нині є велика кількість різних моделей та конфігурацій.

«Я б зробив єдину систему комплектації та налаштування. Вибрав би кілька найбільш ефективних моделей і масштабував їх виробництво. Це дозволило б працювати швидше, бо на війні часу ніколи не буває достатньо», — підсумував «Мануті».

У майстерні знову чути звук тестування двигунів. Ще один дрон проходить фінальну перевірку перед тим, як вирушити туди, де кожна деталь і кожне налаштування можуть мати вирішальне значення.