Командир взводу ударних дронів 42-ї механізованої бригади Владислав Галайко з позивним «Джуніор» чекає народження доньки і скорішого закінчення війни.

Історія бійця була оприлюднена на сторінці бригади.

«Звідки взявся позивний? У мене брат служить у 42-й механізованій бригаді імені Героя України Валерія Гудзя. Коли я прибув у підрозділ, хлопці сказали: «О, молодший». Так і з’явився мій позивний “Джуніор”», — розповів боєць.

ТЦК випередив

«Джуніор» потрапив в армію я по дорозі на роботу. Це було у 2024-му році, за день до Великдня

«Можна сказати, мобілізували прямо на вулиці. Стояв, чекав на трамвай, підійшла поліція, перевірили документи й спитали: «Маєте час проїхати?» Я відповів: «Маю». І подумав: я ж чекав цього моменту, де ви були раніше?

Але з ТЦК мене відпустили додому на Великдень. Сказали: «Ви молоді, ми вас чекатимемо після свят». Прийшли одиниці, але я прийшов — і був щасливий. Пам’ятаю, ми одразу поїхали на полігон. Є навіть фотографії з полігону, де я усміхнений. Мені подобалося, я чекав цього моменту, – коли потраплю до армії», — каже «Джуніор».

Мобілізували його у 28 років. Зараз захиснику вже тридцять.

Навчання не схоже на війну

«На БЗВП нас привезли на рівненський полігон. Там ми, чесно кажучи, майже нічим не займалися. Підготовки було дуже мало.

Потім зачитали списки й відібрали на навчання за кордон у штурмовики. Ми поїхали до Британії. Підготовка там була шикарна: екіпірування, забезпечення, харчування — все на високому рівні.

Але ти розумієш, що навчання й війна — це зовсім різні речі. Там ми працювали з навчальними гранатами, не було тривог чи ракетної небезпеки. Ти в безпеці, ти за кордоном, і все добре. А коли повернулися назад і хлопців почали розподіляти по штурмових бригадах, зв’язок із багатьма зник. Тоді стало зрозуміло, що не все так класно, як було на навчаннях», — каже «Джуніор».

З Британії найбільше запам’яталося харчування і підготовка.

«У країнах, які не перебувають у стані війни, інше бачення: там більше готують до піхотних штурмів, роботи мінометів чи артилерії.

А у нас зараз війна дронів, технології зовсім інші, тому підготовка відрізняється від реалій. Харчували там дуже добре. Але специфіка інша: навіть сухпайки відрізняються, бо там звикли до їжі зі спеціями.

Проте коли супи замінюють стейками з лосося чи тунця — це зовсім непогано», — посміхається боєць.

Як став пілотом

«У перший день, коли я потрапив у бригаду, хлопці мене зустріли, познайомилися й кажуть: «Давай спробуємо політати на дроні». Поїхали на умовний полігон, запустив дрон, літаю. Підходять хлопці і кажуть: «Ого, ти літаєш у режимі аса!». В режимі аса дрон не тримає позицію самостійно: його зносить вітром, і потрібно постійно керувати вручну.

Вони кажуть: «У тебе добре виходить». І з першого дня я почав розвиватися в цьому напрямку.

Трохи повчився — і потрапив на бойові. Це був Харківський напрямок. Літати мені подобається. З часом почав керувати не лише розвідувальними дронами, а й важкими бомберами.

Підстраховував хлопців, літав на «вампірах» та інших великих дронах. Виявилося, з них цікавіше скидати бомби на ворога», — вважає «Джуніор».

За два роки служби захисник лише три місяці пробув в тилу, а решту часу провів на бойових. Зараз уже другий місяць чергує на пункті управління розвідки.

«Чи веду я перелік, скільки знищив ворогів? Спершу я намагався рахувати, але з часом збився. Наприклад, працювали вночі по противнику — і в нас літали три «каруселі», які скидали гранати з «мавіків». «Карусель» — це коли один дрон у повітрі, він ще не повернувся назад, а інший уже підлітає й замінює його. Тобто ми тримали безперервну картинку на противнику. І зрозуміти, хто саме зробив «двохсотого», було неможливо. Це вже спільна робота нашого підрозділу», — згадує «Джуніор».

Біг крізь вогонь

«Був один випадок. Ми працювали, як завжди з бліндажа — вели розвідку. Й чуємо, щось близько гупає. Спершу не звертали уваги, бо відстань була метрів 100–150, думали, що нам це не загрожує. Потім почули, як прилітає FPV, починає нас шукати. Зрозуміли, що нашу позицію вже скомпрометували й нас хочуть «накрити».

Ми все одно працювали далі. Аж вибухи пролунали майже над головою. І тоді загорівся вхід у бліндаж. У нас там стояв бензин, понад сотня гранат, саморобні вибухові пристрої. Побратим «Студент» почав гасити пожежу. Під руками були тільки пляшки з «Кока-Колою» та «Фантою», хотілося солодкої водички на позиціях, але ними бензин не загасиш.

Ми вирішили вибігати. Дочекалися, коли ворог знову зробить два скиди, і буквально за кілька секунд вискочили.

Вистрибували, як циркові леви крізь вогняне кільце, тільки через вихід. У когось загорілася бойова сорочка, у когось куртка. Ледь вибігли — і гранати здетонували. Наш бліндаж рознесло й склало. Але всі залишилися живі. Ми дісталися до позиції суміжного підрозділу, а потім виїхали», — розповів «Джуніор».

Як повідомляла АрміяInform, НРК з кулеметом допоміг 42-й бригаді зупинити штурм Новопавлівки.