Ексклюзив

Комунікації, піар, пресслужби і навіть адвокатська практика — усе життя Олексія Барановського так чи інакше було пов’язане зі словом, інформацією, людьми та законами. Проте повномасштабна війна розставила зовсім інші пріоритети.

 Сьогодні Олексій – військовий кореспондент українського державного іномовлення, телеканалу FREEДОМ, який добре знає справжню ціну кожному знятому кадру. Адже за багатьма репортажами стоять не лише професійні навички журналіста, а й досвід служби у спецпідрозділі Головного управління розвідки, що допомагає працювати там, де помилятися не можна.

 Напередодні Дня журналіста ми поспілкувалася з Олексієм про те, як досвід служби в спецпідрозділі ГУР допомагає виживати на фронті, чому тележурналістика під час війни складніша за друковану та в чому полягає головна відповідальність сучасного медійника.

Від спортивного репортажу до воєнкора: шлях через ГУР

Для Олексія Барановського робота в медіапросторі – рідне середовище, в якому він почувається впевнено. Проте статус військового журналіста сьогодні – це не просто професія, а свідомий вибір максимальної користі для країни.

«Я все життя працюю у комунікаціях. Але під час війни, на мій погляд, від мене максимальна користь Україні саме як військового журналіста. Тому зараз, як військовий кореспондент телеканалу FREEДОМ, я відчуваю себе на своєму місці і тут я найефективніший», – ділиться Олексій.

Ця ефективність підкріплена унікальним бекграундом – службою в одному зі спецпідрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Базова підготовка, яку там отримують бійці, стала для журналіста справжнім щитом під час роботи на передовій.

«Там дуже хороша базова підготовка, під час якої ти чітко розумієш, де небезпека і як її уникнути. Підвищуєш особисті навички кібербезпеки, починаєш розбиратися в тактичній медицині. Це все навички, які дуже потрібні для воєнного кореспондента. До того ж ти починаєш орієнтуватися у специфіці військової тематики та бойової роботи, знаючи її зсередини».

Олексій згадує, що свого часу розпочинав кар’єру як спортивний журналіст, згодом працював із суспільно-політичною тематикою, а тепер спеціалізується на військовій журналістиці. І в кожній із цих сфер діє одне правило: потрібно глибоко розуміти тему, про яку розповідаєш людям.

Особливий виклик: «Показати завжди складніше, ніж розповісти»

Війна диктує жорсткі правила для медіа. Головне серед них — відповідальність та безпека військових підрозділів, які потрапляють в об’єктив камери Олексія та його колег.

«Специфіка воєнної журналістики — не показати зайвого, зняти та змонтувати так, щоб ворог не дізнався нічого корисного для себе. Тому всі сюжети обов’язково затверджуються пресофіцерами військових підрозділів, з якими ми працюємо».

Окремим викликом залишається і сам формат телебачення. На відміну від текстової журналістики, де певні деталі можна завуалювати словом, камера фіксує все.

«Тележурналістика складніша за «письмову». Показати завжди складніше, ніж розповісти. Це особливий виклик, який потребує максимальних зусиль. І колегам, яким це вдається – мої щирі вітання з нашим професійним днем!» – каже журналіст.

Сюжети, що наближають перемогу

Сьогодні в об’єктиві кореспондента FREEДОМ – не лише бойова робота різних підрозділів Сил оборони України. Війна – це величезний організм, у якому важлива кожна ланка. Саме тому Олексій регулярно створює матеріали про героїчні будні рятувальників ДСНС, роботу волонтерів та розвиток ветеранського спорту.

«Скажімо так – це все навколовоєнні історії, тому що девіз «ти чи у війську, чи для війська» – абсолютно доречний заклик під час війни. У тому числі й для журналістів».

Наступність поколінь та головний іспит на відповідальність

Нещодавно Олексій Барановський возив із собою на одну з безпечних зйомок студентів-практикантів факультету журналістики одного з київських університетів, аби показати їм специфіку роботи воєнкора та передати їм свій досвід.

Він переконаний, що наступність поколінь є критично важливою для будь-якого професійного середовища, особливо коли йдеться про журналістику воєнного часу.

Напередодні професійного свята його головне побажання колегам –відповідальність:

«Відповідальність – мабуть, головне побажання. Відповідальність за свою особисту безпеку перед близькими та відповідальність перед країною за свою професійну діяльність. Відповідальність журналіста під час війни – це підтримувати Сили оборони України, показувати їхню героїчну роботу та особисто донатити. Але також сприяти реінтеграції та реабілітації тих військовослужбовців, які повернулися до цивільного життя після служби».

Журналіст наголошує, що адаптація до умовно мирного життя після фронту – складний процес, який далеко не всім дається легко:

«Не всім так легко вдається адаптуватися до умовно мирного життя, як мені. І наше завдання, не лише як журналістів, а й як громадян – допомагати ветеранам ЗСУ».

Історія Олексія Барановського – це приклад того, як українські медійники сьогодні тримають інформаційний фронт. Вони ризикують життям на передовій, працюють в умовах надвисокого стресу та стають голосом України для всього світу. Але найголовніше – залишаються свідомими громадянами, які розуміють: під час війни слово також є зброєю. І ця зброя потребує не меншої відповідальності, ніж будь-яка інша.

Редакція ІА «Київщина 24/7» щиро вітає Олексія Барановського та всіх колег-журналістів із професійним святом! Дякуємо вам за мужність, за кожне чесне слово, за репортажі з «нуля» та за те, що попри всі небезпеки ви показуєте світові правду про нашу боротьбу. Бажаємо вам міцної броні, надійного зв’язку, невичерпної енергії та якнайшвидшого повернення додому з головним ексклюзивом усього нашого життя – новиною про Перемогу України! З Днем журналіста! Слава Україні!

Читайте також: 500 комплектів форми на порожніх трибунах: у Бучі відбувся зворушливий «Матч очікування»

Фото: «Київщина 24/7»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.