Олена стояла на порозі, тримаючи в руках коробку з подарунком. У коробці був сервіз. Свекруха давно мріяла про новий сервіз, а Олена мріяла про примирення.

Її давно напружувало те, що вони зі Свекрухою не спілкуються. Настрій був святковим. Олена сьогодні одягла свою найкращу сукню, була готова урочисто привітати Валентину Петрівну.

У цьому, звичайно, була і заслуга чоловіка, який іноді просто нудьгував за матір’ю, спілкувався з нею останнім часом лише по телефону. «А я теж привітаю бабусю», — говорив маленький Данило, тримаючись за батькову руку. «І я», — Оленка насеніла ззаду, намагаючись не відстати.

Загалом вони прийшли привітати бабусю всією родиною. Коли нарешті Валентина Петрівна відчинила двері, на її обличчі одразу була радісна посмішка. Але як тільки її погляд упав на Олену, ця усмішка з лиця миттєво зникла.

Вона змінилася відверто неприязним виразом. Олена думала, що стара образа давно забулася. Але ні, Валентина Петрівна і не збиралася забувати, як невістка колись вигнала її зі свого дому.

Хоча причина на те була і дуже вагома. Свекруха намагалася зруйнувати сім’ю. А все через те, що Олена не пускала Сергія допомагати матері.

Ні, загалом вона була не проти, але якби свекруха не наливала синові спиртного після кожного зробленого у її господарстві справи. І Сергій, приходячи потім додому, найчастіше влаштовував скандали. Тоді Олена і заборонила йому ходити до матері.