“Проголошення «війни з тероризмом» та подальші військові кампанії проти терористичних угруповань у різних країнах світу – в Афганістані, Ємені, Сомалі – поставили під сумнів застосування норм МГП до цих операцій. Схожі правові дилеми щодо застосування та тлумачення норм міжнародного гуманітарного права виникають у контексті збройних конфліктів неміжнародного характеру, зокрема, при проведенні державами операцій з метою забезпечення національної безпеки, таких як боротьба з транснаціональною організованою злочинністю”

“Значна технологічна та військова перевага державних акторів змусила недержавні збройні формування застосовувати нетрадиційні методи ведення бойових дій, такі як злиття з цивільним населенням та партизанські тактики. Це призвело до підвищення ризику для цивільного населення та ускладнило дотримання принципів МГП…Нездатність державних збройних сил точно ідентифікувати супротивника серед цивільного населення призводить до порушення одного з фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права – принципу розрізнення. Це створює значний ризик випадкових втрат серед цивільного населення та підриває довіру до дотримання норм МГП усіма сторонами конфлікту”

“Нездатність подолати перевагу противника штурмом спонукає недержавні збройні формування до системного порушення норм міжнародного гуманітарного права. Типовими прикладами таких порушень є: віроломство, використання цивільного населення як щита, здійснення невибіркових атак та напади на цивільні об’єкти, що прямо суперечить принципу розрізнення”

“Останнє десятиліття характеризується значним розширенням ролі приватних військових і охоронних компаній (ПВКО)… Діяльність деяких ПВКО настільки тісно інтегрована в бойові дії, що їхній персонал ризикує втратити статус цивільної особи та бути класифікованим як комбатант, або навіть як найманець, що передбачає особливу відповідальність згідно з МГП. Делегування державою своїх військових функцій приватним компаніям не звільняє її від міжнародно-правової відповідальності. Держава залишається суб’єктом МГП і несе відповідальність за дії ПВКО, які діють від її імені або під її контролем”

“У багатьох сучасних збройних конфліктах спостерігається стрімке ускладнення військових операцій та систем озброєння до безпрецедентного рівня, що характеризується координацією значної кількості взаємопов’язаних людських та технологічних ресурсів у глобальному масштабі. Вказана тенденція, укупі з імплементацією новітніх технологій, таких як дистанційно керовані системи озброєння, засоби ведення кібернетичної війни, нанотехнології та системи озброєння з підвищеним рівнем автономності, створює значні труднощі для інтерпретації та імплементації норм МГП”

“Головним викликом я все ж таки б назвав неповагу до МГП… Дійсно, деякі сфери МГП потребують подальшого зміцнення для кращого захисту осіб, які потерпають від впливу сучасних збройних конфліктів. Однак, найбільш нагальна гуманітарна потреба полягає не в прийнятті нових правил, а в забезпеченні фактичного дотримання існуючої правової бази. Попри потребу в подальшій кодифікації та прогресивному розвитку міжнародного гуманітарного права, найбільш нагальною проблемою є забезпечення ефективності існуючих правових механізмів. Саме від цього залежить реальний захист прав жертв збройних конфліктів”

“Сьогодні МГП є однією з найрозвиненіших галузей міжнародного права, що має значний обсяг кодифікованих норм та високий рівень ратифікації державами. Однак, як кажуть в одному органів із трьох букв, «викликає занепокоєння» ступінь дотримання норм МГП, який ми спостерігаємо і на власному прикладі”