Вже кілька тижнів Ксенія бачила, що з її чоловіком відбувається щось не те, та вона не могла зрозуміти, що саме, бо через те, що Вадим йшов з дому дуже рано, і приходив дуже пізно, їм навіть не випадало і поговорити.

Одружені вони були вже три роки, дітей не мали. Вадим казав, що спочатку треба пожити для себе, а потім вже думати про потомство.

Ксенія любила свого чоловіка, тому у всьому його слухалася. Житло у них своє було, вони обоє працювали і непогано заробляли, тож молода жінка погодилася з своїм чоловіком, що до 30-ти років можна пожити для себе, поїхати кудись відпочити, світ подивитися, не відмовляти собі у гарному одязі та інших радощах, а потім вже народжувати і ростити дітей.

Ксенія багато працювала, вона швидко просувалася кар’єрними сходинками, але потрібно було довести начальству, що вона варта кращої посади з значно більшою зарплатою.

За цей час Ксенія трохи схудла, бо і працювала багато, і спала мало, і все це позначилося на її зовнішньому вигляді.

А Вадим, замість того, щоб підтримати дружину, став пропадати на роботі. Приходив пізно, роздратований, навіть вечеряти не хотів.

Ксенія по роботі часто їздила у відрядження на день-два. І одного разу вона повернулася додому швидше, бо мала для чоловіка чудову новину – у відрядженні вона зробила тест, і він показав дві смужки.

“Нам з Вадимом уже по 29, до 30-ти недалеко, так що можна народжувати. Ото чоловік зрадіє”, – ця думка настільки її гріла, що вона вирішила не попереджати Вадима про те, що вона швидше повернеться, а зробити йому сюрприз.

Коли Ксенія відчинила двері своїм ключем і зайшла в квартиру, то ледь не обімліла. Вадим був не один, а в супроводі молодої красивої жінки, яка навіть не збирала ся втікати, а сіла на диван, наче чекаючи на виставу.

– Добре, що ти сама все побачила, я йду від тебе, – заявив холодним голосом Вадим.

– А я дитину чекаю, – взявши себе в руки, сказала Ксенія.

– Це не має ніякого значення. Вадим мене любить, він з тобою розлучиться, і одружиться зі мною, – нарешті писклявим голосом з дивану заявила молода коханка. – Так що, вимітайся з нашої квартири, – звернулася вона до Ксенії.

– З вашої? Напевно, Вадим тобі нічого не сказав. Ця квартира моя, так що це ви обоє збирайте свої речі, – командним голосом заявила Ксенія, адже вона розуміла, що тепер вона турбується не лише про себе, але і про свою майбутню дитину.

Вадим таки пішов до Тетяни, яка здавалася йому неймовірною красунею. А Ксенії він на прощання сказав, щоб вона частіше на себе в дзеркало дивилася, а то в неї залишилися лише кості і шкіра, а якому чоловікові це сподобається?

Не зупинила його і дитина. Він заявив колишній дружині, що син не його, а чужих дітей він не має наміру утримувати.

Ксенія могла б довести його батьківство через суд, але не захотіла. І грошей від такого підлого чоловіка вона теж не захотіла.

Молода жінка мала відкладену певну суму на перший час, і вирішила, що цього вистачить, якщо економно жити, а далі вона обов’язково щось придумає.

Минуло 5 років. Малий Артемко грався в пісочниці. Ксенія дивилася на сина і подумки дякувала Богу, що тоді, у важкий період, не зробила найбільшої помилки, про яку б шкодувала все життя. Адже тепер у неї є і чудовий синочок, і люблячий чоловік.

З Андрієм вона випадково познайомилася, в магазині, коли син плакав, бо хотів, щоб мама купила йому машинку, а Ксенія не могла, бо вона була занадто дорога.

Молодий чоловік спостерігаючи за цією картиною, раптом купив цю машину, чим ще більше засмутив хлопчика, а потім подарував дитині придбаний автомобіль.

Поки малий Артемко витирав сльози щастя і розглядав дорогий подарунок, чоловік назвався Андрієм і поспішив пояснити Ксенії, що сам був неодноразово в такій ситуації, бо ріс в бідній родині. А тепер у нього є можливість, і він захотів здійснити цю маленьку мрію її дитину, наче свою.

Так між ними зав’язалося спілкування, а згодом Ксенія вийшла заміж за Андрія. Артемка він вважає своїм рідним сином, і ніколи нічого не шкодує ні дитині, ні своїй коханій дружині.

Андрій відчиняв двері свого дорогого автомобіля, і під ручку допомагав Ксенії і хлопчику сісти в авто. А на протилежному боці вулиці від цієї картини сімейної ідилії не міг відвести погляду Вадим, який не міг зрозуміти, за що його колишній дружині так пощастило.

Та мусів визнати, що вигляд у Ксенії був шикарний, в таку жінку і справді можна закохатися до нестями.

“Чого витріщився? Тобі таку машину ніколи не купити”, – Тетяна, зрозуміла, що щось не так, і вирішила повернути його до тями, даючи йому на руки їхнього трирічного сина, який чомусь не переставав плакати.

Тетяна йшла поряд і вичитувала свого чоловіка то за одне, то за інше. Робила вона це регулярно, до того ж, від її краси теж нічого не залишилося, після народження дитини вона набрала трохи зайвих кілограмів, а ще, зовсім перестала за собою стежити.

Вадим йшов по вулиці, слухав картання дружини, і сам собі не міг пояснити, як він міг зробити таку величезну помилку – поміняти свою спокійну і врівноважену красуню-дружину на цю крикливу жінку без гальм, якій постійно все не так.

Згадав Вадим слова своєї бабусі, яка любила повторювати “якщо Бог хоче покарати людину, то він забирає розум”. Згадав, і заплакав… Бо нічого уже назад не повернеш.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Джерело