– Знову ти затрималася на роботі? Що там у тебе, медом намазано? — Андрій стояв у дверях і похмуро дивився на Ангеліну.

– Коханий, там же затори! Ти бачив, скільки снігу випало? — жінка зняла взуття і хотіла обійняти чоловіка, але той відвернувся.

— Мені чомусь ні сніг, ні затори не заважають вчасно повертатися, а ти постійно спізнюєшся. Зізнавайся, в тебе хтось з’явився? — Андрій буквально кипів від злості. З кожним днем ​​його ревнощі ставали все більш патологічними.

– Андрію! Коханий мій! У мене немає нікого, крім тебе. І мені ніхто не потрібний. Запам’ятай уже це, — Ангеліна знову спробувала обійняти чоловіка. Цього разу чоловік дозволив обіймам статися. Але Андрій все одно залишився незадоволеним. Він хотів би вірити дружині, але в минулих стосунках чоловіка вже зраджували. Тепер йому було важко переконати себе, що не всі жінки однакові.

— Якби ти справді любила мене, то не провокувала б на сварки, — буркнув чоловік і пішов до спальні.

Ангеліна докірливо похитала головою, але не стала сперечатися із чоловіком. Вона розуміла, що це безглуздо. У їхній подружній парі на сварки провокував лише Андрій, але він цього не розумів.

Весь вечір чоловік просидів у телефоні, не звертаючи жодної уваги на дружину. Своїм мовчанням він хотів провчити дружину за її вічні запізнення. Ангеліна давно звикла до таких викрутасів чоловіка. Зазвичай вона теж не розмовляла з ним якийсь час, а потім Андрій сам підходив до неї і вибачався.

Але цього разу жінка не стала грати у тривалу мовчанку. Незабаром був Новий рік, і вона не хотіла зустрічати його в поганому настрої.

Наступного дня Ангеліна взяла вихідний на роботу. Вранці вона встала раніше і приготувала сніданок чоловікові. Чоловік мовчки з’їв те, що подала йому дружина, одягнувся та поїхав до офісу.

Щойно двері за Андрієм зачинилися, жінка одразу ж приступила до реалізації свого плану. Щоб помиритися із чоловіком, Ангеліна вирішила влаштувати йому романтичний вечір.

Вранці господиня ретельно прибрала у квартирі. Вдень вона вирушила до салону краси, де зробив манікюр, макіяж та зачіску. Прийшовши додому, Ангеліна глянула на годинник і прикинула, скільки часу залишилося на підготовку.

Андрій мав повернутися рівно о восьмій. На той час жінка оформила доставку вечері. Готувати Ангеліна любила, але в романтичний вечір їй хотілося порадувати свого чоловіка чимось незвичайним.

Завершивши всі приготування, жінка вдяглася в яскраво-червоний халат і стала чекати на коханого чоловіка. Андрій завжди був пунктуальним. Щодня він повертався додому рівно о восьмій. Ось і сьогодні у двері квартири подзвонили в той самий час.

Почувши дзвінок, Ангеліна здригнулася. Вона швидко підійшла до дзеркала, нафарбувала губи червоною помадою, а потім підбігла до дверей і відсунула клямку. Хазяйка квартири розраховувала побачити на порозі чоловіка. Але яке ж було її здивування, коли замість Андрія перед нею з’явився зовсім інший чоловік: з величезною сумкою та букетом червоних троянд у руках. Незнайомець не сподівався, що йому відкриє така ефектна дама.

— Доброго дня, — посміхнувся високий і симпатичний хлопець. Він оглянув Ангеліну з голови до ніг і на мить забув, навіщо прийшов.

— Доброго вечора, — Ангеліна збентежилась, прикриваючи двері.

— Доставку замовляли? — спитав молодий чоловік, не зводячи погляду від клієнтки.

– Так, замовляла, – швидко відповіла жінка. Після цього вона забрала у кур’єра пакет із вечерею та глянула на величезний букет, який залишився у чоловіка. — А це мені теж? Я наче квіти не замовляла.

– Га? — хлопець не одразу зрозумів, про що говорила клієнтка. Він був такий зачарований її красою, що буквально не міг відволікти погляду від вбрання жінки. — А ви про це? Ні, я з радістю подарував би вам ці квіти, але вони призначені для іншої жінки. Вона живе тут, у вашому під’їзді, тож я захопив їх із собою.

— Зрозуміло, — посміхнулася Ангеліна. Їй втішило те, що хлопець захопився її красою. — Щастить комусь. Букети такі розкішні дарують.

– Думаю, ви теж не обділені увагою, – чоловік посміхнувся. — Така розкішна жінка не може не викликати бажання дарувати подарунки. — Після цих слів обидва співрозмовники засміялися. І як на зло в цей момент з-за спини кур’єра з’явилася голова Андрія.

Чоловік Ангеліни не застав всієї розмови між дружиною та симпатичним незнайомцем. Коли він з’явився на сходовому майданчику, то почув лише кокетливий сміх дружини та явну зацікавленість кур’єра.

— Це що таке? — побачивши чоловіка з квітами та Ангеліни в халатику Андрій почервонів від злості. — Ти не тільки на роботі шукаєш собі пригоди, а й сидячи вдома, примудряєшся зраджувати мені?

— Андрію, ти чого? — жінка страшенно запереживала від запеклого погляду чоловіка. – Це ж кур’єр. Він приніс нам вечерю.

– А це що?! — Андрій вихопив у курʼєра букет троянд і почав махати ним перед носом дружини. — Ці квіти ти теж собі замовляла?

— Вибачте, — кур’єр явно не очікував такого повороту подій. Він хотів швидше забрати квіти і дати спокій подружній парі. Цей букет не ваш. Мені треба доставити його до іншого місця.

– В інше місце?! — вигукнув Андрій і глянув на схвильованого хлопця. – Ти за кого мене маєш? Думаєш я геть не розумний?

– Чому ж? – відступив молодий чоловік. Він лише робив свою роботу, а тепер йому доводилося виправдовуватися за щось. – Поверніть, будь ласка, квіти.

– На, тримай! — гукнув Андрій, чоловік був такий невдоволений, що вже не міг себе контролювати.

– Ей, ви що робите?! — запереживав кур’єр, суперник був вищим і потужнішим за нього.

— Андрію, що ти робиш? — приголомшена Ангеліна вибігла босоніж із квартири й спробувала забрати чоловіка в квартиру. Вона брала його за руки, але все було марно. Чим більше жінка хотіла заспокоїти чоловіка, тим більше він розходився.

Ангеліна стояла так близько, що Андрій випадково зачепив її.

– Ай! — голосно вигукнула жінка. Цей вигук одразу зупинив Андрія. Він глянув на дружину і зрозумів, що перегнув палицю.

– Кохана?! Вибач, я тебе не бачив, — чоловік спробував залагодити сварку. У цю суперечку втрутився і сусід, який визирнув на вигукни. Він подумав, що Андрій свариться на дружину і вирішив заспокоїти ревнивця, взявши за руку і відволікаючи на себе.

— Ей, Андрію, остигни!

— А ти чого лізеш? Ми самі розберемося! — Андрій грубо відповів і сусідові…

– Тобі явно треба допомога! — вигукнула Ангеліна і поспіхом повернулася до квартири від гріха подалі.

– Ангеліна! — Андрій вивільнився і побіг за дружиною, але переступити поріг йому не дав сусід і слова кур’єра:

— А хто мені заплатить за зіпсовані троянди? Як я тепер здійсню доставку?

– Що?! – Не зрозумів господар квартири. Він хотів знову підійти до хлопця, але сусід випередив. Андрій виявився притиснутим до стіни. Як з’ясувалося пізніше, він працював у загоні швидкого реагування і мав дуже хорошу підготовку.

— Та відпусти мене! Він прийшов спокушати мою дружину, а тепер ще потребує з мене гроші! — вигукнув  Андрій.

— Розберемося… — процідив сусід, глянувши на кур’єра.

– Ось! В мене доставка, бачите? — молодий чоловік тицьнув екран телефону в обличчя Андрія. — Як я тепер понесу цей віник клієнтові? Нехай платить, або я викликаю дільничого! Але тоді я напишу заяву.

— Я сам покличу дільничого, — сказав сусід і представився за посадою.

— Ось же… — хотів було щось сказати Андрій, але зупинився. Він зрозумів, що погарячкував, хоч і не став у цьому зізнаватися. — Скільки тобі треба? Я віддам, справу замнемо.

– Ось стільки! – Кур’єр знову тицьнув екран телефону в обличчя співрозмовника. — Ось ціна букета, який ви зіпсували!

– Тримай! – Чоловік вийняв портмоне і кинув кур’єру готівку. — І щоб я тебе тут не бачив! Побачу поруч із дружиною, я за себе не ручаюся! — сказавши це, Андрій вирішив повернутись у квартиру, але його не пустили.

— До квартири підемо разом. Будемо з твоєю дружиною вирішувати, пустити тебе чи ні… — сказав сусід.

Тим часом здивований кур’єр забрав залишки букета та пішов працювати далі.

Ангеліна відкрила…

Вдома чоловік тисячу разів вибачався в Ангеліни. Однак жінка була так засмучена через поведінку чоловіка, що не хотіла з ним розмовляти. Вона мовчки зібрала його речі та виставила до дверей. Випадок із кур’єром відкрив очі жінці на свого чоловіка. Закривати очі на таке вона не хотіла.

Сперечатись із дружиною у присутності серйозного сусіда Андрій не наважився, хоча спробував піти іншим шляхом:

— Кохана, — знову винувато протяг чоловік, — пробач мені. Не знаю, що на мене тоді найшло…

– А я знаю! – грубо заявила Ангеліна. — Це патологічні ревнощі. Тому ми розлучаємося, — сказала вона, вказуючи на двері.

— Я проведу вашого чоловіка, а вам рекомендую змінити замок і написати заяву, — сказав сусід і пішов, виводячи Андрія.

Ангеліна так і вчинила. Вона зрозуміла, що з таким чоловіком їй не варто жити. Вперше він зачепив її випадково, а наступного разу… Міг і спеціально так вчинити. І незважаючи на те, що Новий рік вона зустрічала одна, жалю не було…

Андрій ще довго не відпускав дружину, дзвонив і навіть підстерігав біля підʼїзду. Він відстав лише після того, як вона написала заяву.