Поруч зі мною сидить жінка старшого віку. Видно за цілий день не наговорилася, тож вирішила мене зачепити: 

– Дивіться, шо ж то за зима така! Дощ і дощ! Та колись такі сніги були, морози! Сосульки на дахах висіли величезні – аж страшно було ходити попід будинки! Мені одного разу така сосулька на голову впала – потім цілий тиждень з синцем ходила!

Оте слово “сосулька” мені страшенно врізало вухо, але я тримався з усіх сил – не хотілося ображати бабусю. 

Хлопче, чого ж ти мовчиш?! Що то за молодь пішла! Ні бе, ні ме, ні кукуріку! Чи ти говорити не вмієш?!

Отоді я вже не зміг змовчати…

– Пані, я то якраз щебечу українською, як має бути! А Ви?! Не пасує такій поважній жінці такі негарні слова вживати!

– Які ж то?!

– Відкрийте правопис та й прочитайте, що слова “сосулька” в українській мові не існує! Правильно казати “БУРУЛЬКА