– Вибач, моя відпустка скасовується. Мама захворіла. Їду додому. – Катя зателефонувала Кирилу, оформляючи одночасно квитки на найближчий час.

– Щось серйозне? – Стривожився Кирило.

– Так. – Коротко відповіла Катя.

– Може, мені з тобою? – Запропонував молодий чоловік.

– Не варто. Вибач, що так вийшло. Добре вам відпочити. Будь обережним. – Наставляла Катя.

Кирило і Катя збиралися з друзями в тижневий сплав.

– І… Я буду сумувати. – Додала вона.

– Я теж. Обов’язково пиши, як буде зв’язок, буду перевіряти. Якщо що, одразу приїду. – Відповів Кирило.

– Добре. – Катя вкотре подумала, їй із Кирилом пощастило. Вони розуміли одне одного буквально з півслова. І завжди могли один на одного покластися. Але батькам вона поки не хотіла розповідати про нього.

Катя повинна була спершу сама переконатися, що з ним буде раз і назавжди. Що вона на собі не відчує, як змінюються люди і, що таке нещасливий шлюб.

Дорога була неблизькою.Улюблена робота закинула її далеко від рідного села. Тому вдома за останні два роки Катя була всього кілька разів. Серце нило, що цього разу поїздка додому з такого сумного приводу.

Зателефонувала Ганнуся, молодша сестра. У мами виявили страшну хворобу. Як так, адже Катя буквально кілька днів тому розмовляла з нею телефоном. Мама не хотіла розповідати Каті. Не хотіла турбувати завчасно. “Що за дурниці! – обурилася Катя, закінчуючи розмову з сестрою. – Виїжджаю завтра. Нічого батькам не кажи”.

Катя пам’ятала маму тихою, збентеженою, мовчазною, такою, якою вона вперше з’явилася в їхньому домі. Так. Мама була Каті з Ганною мачухою. Але сестри називали її тільки мамою. І вважали мамою.

Батько Каті після школи навчався в місті. Там він зустрів рідну матір Катерини. Забрав із собою в село, зіграли весілля.

Батько був людиною мало емоційною, але надійною і практичною. Перший час він працював трактористом. Коли за два роки з’явилася Катруся, а ще за чотири Ганнуся, батько вирішив, що краще забезпечити сім’ю, якщо влаштувався працювати вахтою.

Мати перший час працювала в магазині, а коли пішли діти звільнилася. Катя пам’ятала, коли мати була ще веселою, смішливою, ласкавою, любила розповідати казки. Як батько повертався з вахти, завжди радісний, із подарунками, обіймав своїх дівчаток. А між вахтами намагався зробити по дому все максимально, щоб за його відсутності дружині було легше справлятися.

Тоді і піч потрібно було топити і за водою ходити на колонку. За першої ж можливості, батько першим у селі провів додому водопровід. Загалом, усе було добре, але потім мати почала вживати.

Спочатку тільки за відсутності батька, потім і при ньому намагалася то запросити гостей, то вирушити в гості. Батько не схвалював таких частих застіль і посиденьок. Почалися сварки.

Мати стала йти в гості одна. Так минув ще рік. Скандали в родині стали постійними. Інший би приклав кілька разів, щоб знала своє місце – думала, іноді, подорослішавши, Катя. Але батько не міг так вчинити з жінкою. Навіть за таких обставин.

Переконував, умовляв, підвищував голос. Закінчити з вахтою не наважувався – у селі з роботою було туго. На дочок мати звертала уваги все менше. У проміжках між гульками її немов мучила совість за це, і вона намагалася приголубити дівчаток. Але виходило якось неприродно і фальшиво.

Дівчата це відчували.У чергову вахту батька мати зібрала сестер і відвезла в місто. Тут у матері були старі друзі. І якраз звільнилася квартира – пішла засвіти двоюрідна бабуся.

Гуляли просто на квартирі, за рахунок нескінченних гостей. Каті було десять. Ганнусі шість. Під час таких збіговиськ, вони ховалися в шафу в сусідній кімнаті й сиділи обнявшись, тихо-тихо, щоб про них не згадували.

Галасливі гості та мати їх лякали. На щастя тривало це не довго. Коли батько повернувся, він знову спробував напоумити дружину, але зрозумівши, що це марно, вирішив відсудити дочок. Цього не знадобилося.

У чергове застілля мати отруїлася. Дівчата повернулися до батька в село.

Залишати їх самих батько не міг. Довелося міняти роботу. Грошей було менше, зате спокійніше. Тато як умів намагався замінити дівчаткам матір. Але Катя бачила, як йому непросто.

Якщо з будь-якою чоловічою роботою по дому він справлявся на рахунок три, то готування, прибирання, метушня на городі, а вже тим паче розв’язання різного роду дівочих проблем йому давалося важко.

Наприклад, він завжди допомагав робити уроки, але абсолютно не знав, як важливо піти на лінійку в першому класі найкрасивішою дівчинкою. А Ганнуся якраз пішла в перший клас і майже тиждень ридала через те, що з таким коротким волоссям красивої зачіски не вийде.

Мати обстригла ще влітку, щоб зайвий раз не мити і не розчісувати. Ось тут-то і довелося Каті допомагати батькові замінювати матір і для себе, і для Ганнусі, та й для нього самого.

Якщо святкову зачіску вдалося навести за допомогою красивого обідка, то з рештою довелося складніше. Але Катя впоралася. До дванадцяти років вона освоїла ведення господарства і виховання дітей у вигляді молодшої сестри на рівні дівиці, яку будь-яка мати порадила б брати в дружини своєму синові. Тут-то і з’явилася в житті Каті та Ганнусі нова мама.

Раїса з чоловіком і трьома дітьми оселилася по сусідству. Будинок кілька років стояв порожній. Старі господарі перебралися в місто. Нові приїхали з міста. Як потім з’ясувалося, вони продали квартиру з великим боргом за комуналку, і вибрали що подешевше.

Чоловік Раїси вліз у якийсь сумнівний бізнес, де прогорів і нажив чималі борги. Раїса колись працювала вчителем, але зараз наглядала за малечею, молодшій доньці не було ще двох, старшим синам чотири і шість. Та до того ж у їхньому селі дитячого садка і не було.

До того моменту, як вони переїхали в село, чоловік Раїси постійної роботи не мав, перебивався випадковими заробітками і то з лінню. Усе марив новим бізнесом або раптовим багатством.

У проміжках між мріями гуляв. Катя бачила з вікна, як щовечора Раїса по кілька разів ходить на колонку з великими відрами. Хлопчаки старанно допомогали, встигаючи слідом із невеликими відерцями.

Молодша дівчинка намагалася не відставати від усіх, але завдавала ще більше клопоту, то спіткнувшись, то зачепившись за чиєсь відро і обливши себе водою. Катя дивувалася, коли батько був удома, нікому з них, ні матері, ні сестрам не доводилося робити по дому важку роботу.

Катя бачила, як Раїсі важко, але, незважаючи на це, жінка намагалася лагідно підбадьорювати дітей, посміхатися їм і дякувати за допомогу. Катерина бачила, як батько насупив брови, одного разу побачивши процесію з відрами.

Закінчилося тим, що якось увечері наймолодший із хлопчаків у сльозах вбіг в огорожу до сусідів.

– Там тато! Він маму…! – Кричав він, тикаючи пальцем у бік будинку.

Батько кинувся за ворота. Катя схопила заплаканого хлопчика, не пускаючи бігти слідом.

– Тшш, тихо, тихо, все буде добре, підемо в будинок. – Заспокоювала вона.- Тато сильний, він нікого не дасть образити. – Підтримувала сестру Ганнуся.

Старший хлопчисько, як потім виявилося, в цей час намагався захистити матір, яка тримала на руках сестричку, від веселого батька.

Через півгодини всі вони сиділи на кухні сусідів. Катя з Ганнусею розливали чай, діставали з шафи солодощі. Раїса, притиснувши до себе, колисала доньку, малятко ще схлипувало уві сні, другою рукою погладжуючи то одного, то другого сина.

Середній теж ще шморгав носом, але вже поглядав на вазочку з цукерками. Старший хлопчик насторожено дивився спідлоба на всіх по черзі, ніби вивчаючи, чи можна довіряти цим людям.

Потихеньку всі заспокоїлися, Катерина з Ганнусею забрали дітей до себе в кімнату, щоб разом погратися.

– Тобі не можна до нього повертатися. – Катя чула, як батько розмовляє з Раїсою.

– У нас нікого більше немає. – Зітхнула Раїса. – Та навіть якщо б і був хтось із родичів, не допомогли б. Не прийнято в нас так, скаржитися, розлучатися. Мене і заміж видавали, не питали.

Хлопців шкода. Проспиться, ще й за те, що ти нам допоміг отримаю. Але все одно дякую. – Подякувала Раїса.

– Я все владнаю. – Пообіцяв батько. Він завжди був небагатослівним.

Як батько все владнав, Катерина так і не дізналася, але тільки незабаром чоловік Раїси поїхав. Катя бачила, як за ним приїхала машина, і він, весело привітавшись із водієм, завантажив кілька сумок у багажник.

– Що скажете, якщо одружуся з тіткою Раїсою? – Запитав цього ж дня батько в Каті з Ганною.

– Здорово! – Зраділа Ганнуся. – Тітка Раїса добра. І з хлопцями ми подружилися.

Батько посміхнувся і перевів погляд на Катю. Катерина мовчала. Одна справа допомогти, інша – прийняти в сім’ю. Потім вона згадала, як батько дивився на сусідку. Батько хороший, якщо сподобалася йому Раїса, нехай одружиться – вирішила Катя.

– Я не проти. – Відповіла вона і постаралася посміхнутися.

Насправді Катерина не хотіла, щоб хтось сторонній з’явився в їхньому домі. Зайняв місце поруч із батьком. А що якщо Раїса ще почне виховувати саму Катю? Вона вже велика, її виховувати не треба. І батькові вона допомагає і за сестрою доглядає – думала Катя.

Уже потім вона зрозуміла, що просто боялася, що Раїса займе місце Катерини в житті сестри й батька.

Перший час Катя трималася з Раїсою відсторонено, але ввічливо. А потім захворіла. Захворіла сильно. Кілька днів у неї був жар, температура підскакувала під сорок. Уся сім’я була стривожена, від Каті не відходили ні на крок і вдень, і вночі. Особливо Раїса.

Катерина прокинулася рано вранці, температура спала. На ліжку поруч із нею лежав довговухий заєць – улюблена іграшка малятка Соні.

Раїса сиділа на підлозі біля ліжка, вона, мабуть, задрімала, всю ніч чергувала біля Каті.

Катерина спробувала підвестися. Раїса миттєво стрепенулася.

– Лежи, лежи. – Раїса торкалася долонею чола. – Уже краще, уже добре. – Шепотіла вона. – Ось морс, попий, тобі потрібно.

– Ти завжди будеш такою? – Запитала Катя.

– Якою? – Не зрозуміла Раїса.

– Такою… – Катерина не знала, як пояснити. – Ми так довго були нещасливі. А потім стали щасливими. А тепер ти.

– Можливо, я не зможу замінити вам маму, але я обіцяю, що ніколи вас не ображу. – Раїса зрозуміла, що хвилює Катю.

Катерина прикрила очі і знову заснула.

Через тиждень, коли Катя зовсім одужала, вона стояла на кухні й пекла оладки.

– Я що проспала? – Здивувалася, увійшовши, Раїса. Відтоді, як вона переїхала, Раїса завжди вставала раніше за всіх і готувала сніданок на велику родину.

– Ні. Це я втомилася хворіти. – Посміхнулася Катя.

– Допомогти? – Посміхнулася у відповідь Раїса. Катя хитнула головою.

– Оладки! – Раділа дітвора, яка вже зібралася за великим столом у вітальні. У кухні всім тепер було тісно і сніданки, обіди та вечері перетворилися на маленьке свято, коли стіл накривали в кімнаті.

– Сама приготувала? – Похвалив батько.

– Мама допомагала. – Відповіла Катя, ставлячи на стіл величезну тарілку. Вона крадькома подивилася на батька.

Очі його стали за секунду такими теплими і світлими. Глянула крадькома і на Раїсу, та у відповідь вдячно кивнула головою, очі були вологими, але щасливими.

Так у Каті з Ганнусею знову з’явилася мама. Мама, яка їх любила, і яку вони любили. Мама, яка піклувалася, яка знаходила час, слова і тепло на всіх і для всіх. А ще одразу два братики Максим і Сергій, і сестричка Соня.

І ось зараз Катя дізналася, що мама хвора. Скасувавши всі плани, вона летіла додому.

– Катюшо! – Мама сплеснула руками, побачивши вранці на порозі старшу доньку. – Ти чому не повідомила, що приїжджаєш? Я б суп твій улюблений із галушками приготувала. – Розгубилася вона.

– А ти чому не сказала? – Катерина суворо подивилася на маму. – Що кажуть лікарі?

– Рак ще не підтверджено. Відповідь тільки завтра. – Мама винувато опустила очі. – Завтра, завтра, а сьогодні он яке щастя, ти приїхала. – Мама тут же постаралася перевести тему. Не хотіла, щоб дочка бачила її хвилювання. – От усі зрадіють!

Усі були раді. Увечері за вечерею сім’я так само сиділа у вітальні, як за святковим столом. Для всіх це, і справді, було свято. І всі намагалися приховати свою тривогу за маму.

Ганна закінчила інститут і працювала вчителем у місцевій школі. Мама шепнула Каті по секрету, що молодий голова сільської адміністрації, який нещодавно обійняв посаду, поглядає на Ганну з великою цікавістю.

Максим допомагав батькові вести справи на лісопилці, яку батько налагодив ще кілька років тому. Сергій закінчував школу і планував вступати на юридичний. Соня – вигадниця і реготушка, мріяла, що стане відомою акторкою, але поки що боролося в школі з ненависною математикою.

Мама нещодавно завела кізок, нарікаючи на те, що діти виросли надто швидко, а онуків чекати ще надто довго, і тепер у неї багато вільного часу.

– Прясти навчилася. Нав’яжу пінеток, та костюмчиків, тож із кожного по три онуки. – Хвалилася вона, підморгуючи батькові. Батько погоджувався посміхаючись.

Пізно ввечері Катерина і мама сиділи на кухні удвох.

– Тільки не накручуй. Усе добре буде. Ось побачиш, завтра лікар скаже, що ніякої хвороби немає. – Заспокоювала Катя.

– А то хто ж онукам пінеток нав’яже? – Підбадьорювала вона.Спеціально для сайту Stories

– Дочекаєшся від вас онуків. У роботу всі вдарилися. – Махнула рукою мама.

– Дивись, це Кирило. – Катя відкрила на телефоні фото, де вони з Кирилом.

– Невже? Статний який! – Похвалила, просяявши, мама.

“- Як дісталася? Усе добре? Може, мені все ж таки приїхати?” – Прочитала мама, роздивляючись фото. – Тут якраз Кирило твій повідомлення надіслав. Турботливий.

– Турботливий. – Посміхнувшись, погодилася Катя. І поспішила відповісти, поки в Кирила був зв’язок. Так, тепер вона була впевнена, що саме час розповісти про нього мамі.

Наступного дня Катерина поїхала з мамою в лікарню. Діагноз не підтвердився. Мама розплакалася. Катя обіймала її, втираючи сльозу, що крадькома скотилася.Спеціально для сайту Stories

– Ну ось, даремно тільки відпустку витратила. – Схаменулася мама.

– Не даремно. – Відповіла Катерина, і це було правдою.