Мама дуже образилася на мене, і це стало для мене справжнім розчаруванням, – розповідає 30-річна Наталя. – Вона в сльозах каже, що не приїде до нас більше ніколи. Збирається здати квитки, отримати за них гроші назад і більше навіть не думати про відвідини. Хоча вона так хотіла побачити онуків і планувала залишитися на кілька тижнів.

Я також дуже чекала на її приїзд. Мені дійсно хотілося, щоб вона побула у нас якийсь час, адже останнім часом мама старіє швидко, і хто знає, чи буде ще можливість її прийняти. Ми всі дуже раділи – і я, і чоловік, і діти. Але, знаєте, тулитися в тісній квартирі й жити, буквально сидячи один в одного на голові, зовсім незручно. Навіщо це, якщо можна уникнути таких незручностей і забезпечити комфорт для всіх? Ми з чоловіком ретельно продумали найкращий варіант, але батьки сприйняли його дуже болісно.

Наталя родом із невеликого села. У Київ вона переїхала близько семи років тому. У столиці їй пощастило – вона швидко знайшла гарну роботу, а згодом вийшла заміж за чудового чоловіка. Сім’я розширилася – спершу народився довгоочікуваний син, а минулого року – донечка. Зараз Наталя у декреті, займається домашніми справами й дітьми.

Чоловік Наталі повністю забезпечує родину, він задоволений таким розподілом обов’язків і ніколи не скаржиться. Вони орендують невелику, але затишну квартиру, де є спальня, дитяча та кухня-вітальня. Живуть у злагоді й повному взаєморозумінні.

Батьки не бачилися з Наталею кілька років і дуже хотіли відвідати дітей та онуків. Вони часто спілкувалися через відеозв’язок, але це зовсім не те саме, що живе спілкування. До того ж, батьки наголошували, що сил із роками стає менше, і якщо вони не приїдуть зараз, то, можливо, більше не зможуть.

Коли мама повідомила про свій намір, Наталя була щиро рада. Діти теж із нетерпінням чекали на бабусю й дідуся, а чоловік навіть пропонував показати гостям місто й зробити їхній приїзд незабутнім.

– Але потім я замислилася, – розповідає Наталя, – як ми їх розмістимо? У нас і так небагато місця. Єдине, що ми могли б зробити – віддати батькам нашу спальню, а самі спати або в дитячій, або взагалі на підлозі. Але це не вихід, усім буде незручно.

Чоловік запропонував орендувати для батьків готельний номер неподалік. Це виглядало чудовим рішенням: батьки вдень могли б проводити час із нами, а ввечері поверталися б у комфортні умови, де мали б змогу відпочити. Ми все продумали – навіть доставку батьків до готелю й назад. Але коли я повідомила маму про наш план, вона дуже засмутилася.

– Мама сприйняла це так, ніби ми не хочемо приймати їх у себе. Вона навіть сказала, що почувається чужою, мовляв, «хто так батьків зустрічає?» і що краще поверне квитки. Її реакція мене шокувала, адже ми тільки хотіли забезпечити комфорт для всіх, – пояснює Наталя.

Батьки тепер категорично відмовляються їхати в гості, навіть якщо не зможуть здати квитки. Вони кажуть, що бажання й настрій уже зникли. Наталя ж у розпачі: вона не знає, як перепросити маму і пояснити, що її наміри були лише добрими.

– Ми з чоловіком прагнули зробити для всіх краще, – каже Наталя. – У сучасному світі це нормальна практика. Але як пояснити це батькам, які звикли до зовсім інших традицій? Для них головне – бути разом, навіть якщо доводиться ділити одну кімнату.