Повномасштабна війна стала для українського бізнесу стрес-тестом без права на помилку. Зруйновані логістичні ланцюги, втрачені ринки збуту, перебої з енергопостачанням, кадрові кризи та постійні безпекові ризики змусили компанії працювати в умовах, де старі правила просто перестали діяти. Вижили не всі – але ті, хто вистояв, фактично створили нову модель українського бізнесу.

Досвід, набутий у найважчі роки, уже сьогодні стає фундаментом для післявоєнного розвитку. Про ключові рішення, які дозволили компаніям не лише зберегтися, а й адаптуватися до нової реальності, розповів CEO інвестиційної групи «Молодість» Антон Мирончук на «Ліга. Бізнес».

Гнучкість замість стабільності

Одним із ключових чинників виживання стала гнучкість операційних процесів. Бізнеси масово переглядали постачальників, змінювали логістичні маршрути, виходили на нові ринки та диверсифікували канали продажів. Залежність від одного регіону, одного партнера або одного виду діяльності виявилася критичним ризиком.

Особливо показовим став досвід компаній, здатних швидко змінювати продуктову лінійку або формат роботи. Для ІТ-сектору та сервісних компаній рятівною стала віддалена робота й орієнтація на міжнародні ринки. Для інших – швидке переосмислення бізнес-моделі та фокус на тих напрямках, які залишалися життєздатними навіть у кризу.

Компанії, що ще до 2022 року інвестували в управління ризиками та мали антикризові сценарії, отримали суттєву перевагу. Вони швидше адаптувалися, ухвалювали рішення без паніки та зберігали керованість у хаотичних умовах.

Релокація як стратегія, а не втеча

Масова релокація бізнесу стала однією з найпомітніших рис воєнної економіки. Для тисяч компаній переїзд означав не лише фізичне збереження активів, а й повноцінний перезапуск – із новими ризиками, новими командами та часто новою бізнес-логікою.

За час повномасштабної війни майже 19 тисяч українських компаній змінили юридичну адресу або місце діяльності. Найактивніше рухалися малий і середній бізнес, оптова торгівля, логістика – сфери, де географія менш жорстко прив’язана до виробничої бази.

У 2025 році динаміка релокацій стабілізувалася: кількість переїздів навіть стала меншою, ніж у довоєнний період. Це свідчить про поступове пристосування бізнесу до нової реальності та зниження шокового ефекту війни.

Резерви, енергонезалежність і нова культура управління

Війна змусила бізнес по-іншому подивитися на поняття ефективності. Інвестиції в резервні джерела енергії, страхування активів, фінансові подушки безпеки та альтернативну логістику знижували маржинальність, але підвищували шанс вижити.

Компанії, які зберегли ліквідність або мали доступ до кредитних ресурсів, змогли не лише втримати персонал, а й інвестувати в нові напрями. Для секторів із критичною інфраструктурою – ІТ, телекомунікацій, фінансів – інфраструктурна та фінансова витривалість стала базовою умовою існування.

Паралельно сформувався новий стиль управління – більш обережний, зважений і стратегічний. Бізнес почав рахувати не лише прибутки, а й ризики, які раніше здавалися теоретичними.

Що з цього стане основою післявоєнного розвитку

Після завершення війни український бізнес навряд чи повернеться до старих моделей. Натомість поступово формується новий стандарт, у якому ключовими стають:

• Диверсифікація ланцюгів постачання та ринків – як постійна стратегія, а не тимчасовий захід.
• Гнучка операційна структура, здатна швидко змінюватися під тиском зовнішніх обставин.
• Фінансова й енергетична резервність – ліквідність, страхування, резервні джерела живлення.
• Фокус на людський капітал і управління ризиками – навчання, утримання команд, готовність до демографічних і мобілізаційних викликів.
• Цифровізація та інновації – автоматизація, дистанційна робота, нові формати взаємодії з клієнтами.
• Культура лідерства і довіри – швидке ухвалення складних рішень і прозора комунікація.

Обмеження та приховані ризики

Разом із тим ці стратегії не є універсальними. Диверсифікація й резерви часто зменшують короткострокову рентабельність, релокація не завжди можлива для виробництв, прив’язаних до сировини або регіону, а підтримка ліквідності залишається складним завданням для малого бізнесу.

Окремий виклик – людський фактор. Мобілізація, еміграція, демографічні зміни та емоційне вигорання працівників створюють довгострокову невизначеність, з якою доведеться працювати ще багато років.

Висновок: стійкість як нова норма

Український бізнес за роки війни довів: стійкість – це не просто здатність «протриматися». Це вміння змінюватися, ухвалювати непопулярні рішення й будувати системи, готові до нових ударів.

Те, що колись здавалося вимушеними кризовими кроками, поступово перетворюється на стратегічні активи. У післявоєнній Україні перевагу матимуть компанії, які вже навчилися жити в умовах ризику, невизначеності та постійної трансформації. Для багатьох з них війна стала жорстким, але вирішальним етапом перезавантаження – і водночас фундаментом для майбутнього розвитку.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що війна змінила інвестиційний компас українців. Те, що раніше здавалося розкішшю або мрією, тепер перетворюється на інструмент безпеки та фінансової стійкості. Житло у ЄС стало не просто «європейським квадратом», а новою формою страхування життя і капіталу.

Читайте також: Від квадратних метрів до економічного зростання: нерухомість у Києві та області стає безпечним і прибутковим активом

Фото: Інвестиційна група MOLODIST.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.